Чи виїдуть українські міста-мільйонники із заторів?

Лише системний підхід до вирішення інфраструктурних проблем, кооперація міської влади, автовиробників і європейських партнерів дозволять подолати транспортний колапс у великих українських містах.

Довжелезні тягнучки, роздратовані пасажири і звуки клаксонів. Додайте сюди ще аварії та застряглий через поломки зношеного громадського транспорту. Такою є чи не щоденна дорога більшості жителів великих українських міст на роботу. Здається, що ситуація зайшла до глухого кута. Проте насправді ефективне вирішення можна піддивитися у розвинених країнах, де громадський транспорт визначили пріоритетним учасником руху.

Розумна транспортна система

Успішні закордонні приклади підтверджують – влада повинна інвестувати кошти не лише у будівництво та удосконалення доріг. Передусім вона має розробити ефективну транспортну систему, яка обслуговуватиме максимально можливе число людей.

Коли влада Стокгольма значно збільшила кількість великого громадського транспорту у місті, затори в годину-пік зменшилися на 25%. Крім того, була введена плата за в’їзд до центру міста на власному авто. У результаті використання громадського транспорту зросло на 50%. До того ж він став ходити за розкладом.

Що наразі відбувається на дорогах в українських містах? Один легковий автомобіль в годину-пік перевозить в середньому двох людей, тим часом великі автобуси та тролейбуси, залежно від габаритів, – від 100 до 180 пасажирів. Фахівці вже давно підрахували, що в середньому особистий автомобіль займає в місті в 18 разів більше місця, ніж громадський транспорт: цифра враховує не лише дороги, а й паркувальні місця.

Попри те, що близько 70% населення користується саме громадським транспортом, ця категорія перебуває у вкрай невигідній позиції перед користувачами приватних авто. Такі пасажири «економлять» міський простір, але змушені стояти в заторах в часто зношених засобах пересування. Хоча саме про них влада мала б попіклуватися щонайперше – оскільки вони становлять переважну більшість.

Тому наразі перед органами самоврядування постає потреба в якнайшвидшому оновленні автопарків новим великим і якісним громадським транспортом. Така техніка підвищить популярність серед груп пасажирів, які наразі за різних причин відмовляються від користування автобусами чи тролейбусами. Погодьтеся, важко очікувати зростання популярності громадського транспорту, якщо це списана 20-річна техніка з Європи чи бляшанки, що доживають віку ще з радянських часів.

 Закріплення прав пасажирів у законах

Наразі українські автомобілебудівники не відстають від своїх закордонних колег у виробництві справді сучасного і комфортного транспорту. Їхня продукція відповідає екологічним та безпековим стандартам. Крім того, салони організовані відповідно до потреб людей з інвалідністю, а також батьків із дитячими візками – мають низьку підлогу та спеціальні місця і кріплення. Звісно, обладнані кондиціонерами, Wi-Fi, GPS-навігаторами. Мають велику пасажиромісткість. За кордоном такі стандарти прописані в законах, тому стара техніка вийти на дороги просто не може. Натомість в Україні належні транспортні засоби – лише ініціатива самих виробників, і норма жодним чином не закріплена в документах.

Як наслідок - чималою кількістю міст продовжує і надалі курсувати застаріла техніка, часто малогабаритна, яка лише засмічує і завантажує дороги, а не рятує від колапсу. Відсутність прописаних норм дає зелено світло як місцевій владі, так і приватним перевізникам порушувати права пасажирів. Саме тому ви мучитеся в брудних і затхлих салонах, «висите» на поручнях, сподіваєтеся, що після кожної зупинки водію таки вдасться рушити з місця, а не заглухнути та загрузнути під снігом.

 Одне з вирішень цієї проблеми – законодавче закріплення стандартів перевезення пасажирів. Доки право людей на безпечний та комфортний проїзд не буде прописано у документах, доти перевізники нехтуватимуть елементарними правилами. А люди з інвалідністю продовжуватимуть перебувати поза публічним простором через неможливість пересування містом.

Водночас було б несправедливо не помітити і позитивні зміни. Так, в Україні вже були запущені механізми, які мають сприяти розвитку системи громадського транспорту. У деяких містах органи місцевого самоврядування взялися за упорядкування вуличного простору – наприклад, виділили смуги для автобусів та тролейбусів. Крім того, низка населених пунктів стали учасниками програми Європейського банку реконструкції та розвитку із оновлення громадського транспорту. За кошти кредитора вони почали закуповувати сучасну велику та техніку.

Ці ефективні ініціативи з боку українських виробників, європейських партнерів та окремих міст все одно вимагають злагодженої урядової політики і мають стосуватися всієї країни. Органи місцевого самоврядування мусять припинити ігнорувати потреби більшості пасажирів та розпочати комплексну модернізацію транспортної інфраструктури. Починатися вона має із закупівлі сучасної великої техніки, тим паче український виробник уже пропонує такі моделі – від тролейбусів до електробусів. Саме заміна рухомого складу автопарків цими засобами має стати головним завданням для великих населених пунктів найближчим часом. Додамо до цього перегляд розкладу руху транспорту зі зменшенням інтервалів та збільшення кількості рухомого складу, систему GPS-відстеження маршрутів, виділені смуги, контроль виконання законів – і отримаємо сучасні європейські міста без заторів, комфортні для пасажирів. І якщо для цього не вистачає волі місцевої влади, то до розвитку транспортної системи її має змусити закон.