Чи має Україна йти шляхом Франції?

В Україні контролючі органи намагаються посилювати свої повноваження стосовно підприємців. У Європі - навпаки.

Нині в Україні простежується тенденція до посилення контролюючими органами своїх повноважень стосовно підприємців. Це і звуження можливостей незастосування РРО, і намагання фіскалів залучити покупців до своїх лав (так званий кешбек), і драконівські штрафи підприємцям за будь-яке, навіть неістотне, порушення касової дисципліни.

Масова вимога встановлювати РРО має на меті якомога більше розширити сферу контролю за готівковими розрахунками, встановити істинний, а не задекларований обсяг продажів. Звичайно, касові апарати потрібні. Хоча б для чесної конкуренції. Але з певного рівня доходів. Підприємці з дрібними оборотами не мають підлягати контролю із застосуванням РРО. Можна ж дійти й до того, що бабці на базарі, які торгують яйцями, вимушені будуть ставити касовий апарат або купувати смартфон. Може, цей дрібний бізнес і не платить податки, але він нічого й не просить, він годує сім’ї, він годує бабцю. Для чого їх перевіряти та обліковувати? Навіщо треба в них збирати податок, щоб потім збільшувати субсидії?

Але касовий апарат не має нічого спільного з касовою дисципліною. Не мають у цю справу лізти контролюючі органи. Це абсурд. Це як перевіряти, чи чистить людина зуби. Це її особиста справа. А зараз як? Порушення касової дисципліни може обійтись власникові у штраф у п’ятикратному розмірі обігу.

Фіскали зазначають, що коли платник податків розпочинає використовувати касовий апарат, то про нього в режимі онлайн можна дізнатись усе. Податківці вважають, що фіскалізація операцій дасть можливість вирішити проблему «сірого» імпорту, контрабанди та нелегальної торгівлі.

Найбільші суми податків не сплачуються великими компаніями, які працюють через офшорні схеми. Чому ж наші реформатори не хочуть там наводити лад? Бо це тяжко, потрібно буде воювати з олігархами. Інше джерело несплати податків – митниця. З торговців на базарі невідомо скільки фіскали стягнуть податків. Але під то будуть залучені кошти на утримання податкової: зарплата для її працівників, обладнання приміщень.

Що вже казати про те, коли покупцеві через законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо створення умов для дистанційної торгівлі та детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг» пропонують зайнятися «проплаченим стукачеством». Споживача мотивуватимуть скаржитись на продавця через те, що йому не видали чек або видали не такий чек. Тут виникає низка ризиків, а саме: недобросовісний «покупець» зможе поскаржитись на конкурента; контролюючий орган не зможе встановити факту придбання даного товару саме цим покупцем. Також особа може використати чек, який їй не належить. Що в нас, мала фіскальна служба? І навіщо робити ще якісь кроки із залучення населення?Вважаю, що цей законопроект  має корупційні ризики та значно розширить повноваження податківців. Але це й так корумпована структура, підтвердженням чого є той факт, що два колишні голови ДФС – Мирослав Продан та Роман Насіров, перебували під слідством. Як в одного, так і у другого знайдено майно, що невідомо звідки взялося. Тобто як працює фіскальна служба, ми розуміємо.

Мій товариш, який має в Одесі невелике підприємство, розповідав, як проходила перевірка. Дорого вдягнені хлопці з айфонами перевіряли касову дисципліну. Знайшли порушення. Директор запропонував 10 тис. грн. хабаря. Фіскал витягнув на шиї золотий ланцюг товщиною з палець і каже: бачиш це? Що ти мені пропонуєш?І написали штраф на 1 млн грн. за порушення касової дисципліни. Але ж не було факту несплати податку. Було просто порушено якийсь пункт інструкції. Півтора року тривали суди, і товариш їх виграв. Але ж за цей час потрібно було оплачувати юристів. І все це за рахунок підприємця.

Дії уряду та різних реформаторів спрямовано на знищення бізнесу, в результаті ВВП на душу населення падатиме, отже, в сумі падатимуть надходження до бюджету. Проте економічно розвинуті держави з великим ВВП на душу населення йдуть іншим шляхом. Навіть ті, де завжди були високі податки, наприклад Франція. Так, міністр фінансів Франції Бруно Ле Мер заявив, що темпи зниження податків у країні мають бути прискорені за рахунок зменшення державних витрат. Уряд цієї країни справедливо вважає, що не можна забирати у тих, хто працює, щоб віддати тим, хто не працює. Він зазначив: «Менше державних витрат і менші податки – ось умови, необхідні для повернення Франції на правильний шлях і для процвітання французького народу».

Можливо, краще йти шляхом європейських країн, прагнучи знизити податки, ніж однією рукою забирати їх (податки), а іншою пропонувати субсидії?