ПОРЯТУНОК – СПРАВА ДОБРОВІЛЬНА

Багатостраждальна Авдіївка не сходить з новинних розділів, проте далеко не усі новини додають впевненості та надії на перемогу.

Звичайно, мало не на усіх ділянках фронту трапляються обстріли, провокації, проте саме це місто, де розташований найбільший у Європі коксохімічний комбінат, стало особливою ціллю для бойовиків. Після встановлення повноцінної блокади східних районів українського Донбасу коли повністю припинилося постачання вугілля для потреб металургів, Авдіївських КХЗ – наступна уразлива точка, вразивши яку сепаратисти завдадуть чергового відчутного удару по найбільшій промисловій галузі економіки України.

Паливна диктатура була нетривалою

Після розриву транспортного сполучення із зоною АТО українським металургам та енергетикам довелося збільшити обсяги закупівлі коксівного та антрацитового вугілля у найближчого постачальника. Позбавившись залежності від терористів, країна пішла з протягнутою рукою до їх спонсора. А він, до речі, без усіляких докорів сумління відразу збільшив мало не на третину вартість палива, яке відправляв до України.

Однак далі завищувати ціни стало неможливо, Україна поступово позбавилася цінового диктату Кремля. Міністерство енергетики уклало угоду про постачання вугілля з США, яке значно знизить послабить дефіцит палива для вітчизняних ТЕС. Однак лишаються ще потреби металургів у коксівному вугіллі, з якого потім в Україні виробляють кокс та забезпечують металургійні комбінати. Якщо припинити роботу найбільшого виробника коксу в Авдіївці нам доведеться закуповувати у росіян вже не вугілля, а кокс. А це вже інші розцінки та умови контрактів. Через це «падіння» Авдіївки, а особливо розташованого там коксохімкомбінату, – мало не стратегічна ціль «весняної кампанії» у війні з ДНР.

Оборона надійна на усіх фронтах?

Що може протиставити цьому Україна? За три роки війни наші військові вже навчилися досить грамотно і не менш відважно боронити свої позиції. Тому про захоплення Авдіївки військовим шляхом майже не йдеться. Інша справа, що територія міста, що знаходиться у тилу наших частин, поступово перетворюється на пустир. Мало не щоденні обстріли руйнують будинки та комунальні об’єкти. Енергозабезпечення та водопостачання через влучання снарядів переривається мало не щодня. За оцінкою місцевої адміністрації більше 200 будинків у 35-тисячному місті зруйновані, а відновлення енергопостачання для 15% міста вже вважається успіхом. Однак у цьому місті продовжують жити та працювати під обстрілами тисячі громадян. Чи заслуговують вони на якусь підтримку, допомогу від держави?

Звісно, що після Майдану жодна влада не може дозволити собі ігнорувати проблеми громадян, що потрапили у скрутне становище. Тому у періоди найбільшого збройного загострення центральна влада та місцева адміністрація турботливо забезпечували місто пересувними генераторами, військовими наметами та необхідним мінімумом харчів. Звичайно все це відбувалося під пильним прицілом фото- та телерепортерів. Хоча навіть тоді, у «гарячі дні» найлютіших за цю зиму морозів волонтери та небайдужі громадяна змогли зібрати для авдіївців не менше харчів та будматеріалів, ніж масивна, проте неповоротка машина державної влади.

Проблема «недержавного» масштабу

А надто тепер, коли гострота авдіївських проблем, хай не зменшилася, а лише перейшла до категорії справ буденних, звичних, про державну допомогу цьому місту чути усе менше. Напевно, розташований саме тут, неодноразово обстріляний, Авдіївськиї КХЗ зміг більше запропонувати місцевій владі у рамках нової угоди (а йдеться про 11 млн. грн.) про партнерство, ніж держава надала з початку року на відновлення. Звісно, керівництво компанії розуміє, що з подальше руйнування міста рано чи пізно поставить під питання і роботу самого комбінату, тому й намагається якось цьому запобігти. Будівництво нової, більш захищеної від обстрілів, електролінії веде приватна компанія «ДТЕК Високовольтні мережі», а не держконцерн «Укренерго». Хоча коли потрібно було стабілізувати енергозабезпечення Києва, то ця держкомпанія змогла і кошти іноземних спонсорів знайти, і оперативно збудувати дві більш потужні лінії вже під час війни, у 2015 та 2016 роках. Проте одна справа – забезпечити стабільність енергетики столиці, де Адміністрація президента, Кабмін та парламент. А інша – проблема життєзабезпечення тридцятитисячного міста, що живе і працює прямо на лінії фронту. Державний апарат вирішив не відволікати увагу на такі дрібниці…