ОПЕРАЦІЯ «ПРИКРИТТЯ»

Останні новини, що приходять з окупований районів сходу України, підтверджують той факт, що не скільки сам Донбас годував Незалежну, скільки сама країна допомагала Донбасу кудись дівати вугілля, яке ні за якістю, ні за собівартістю не могло зацікавити будь-кого ще. Про це попереджав ще у березні генеральний директор енергетичної компанії ДТЕК Максим Тимченко, наводячи три докази: ринок вугілля, так само як нафти та газу, переповнений пропозиціями, особливо у самій Росії; хімічний склад українського вугілля, перенасиченого сіркою, не дозволяє відправити його на експорт до інших країн; незаконне походження вугілля з ОРДЛО відлякує усіх потенційних покупців загрозою майбутніх санкцій та судових позовів.

Слово і діло не завжди тотожні

Подібна ситуація склалася і щодо постачання сировини на захоплені українські підприємства Донбасу. Після перших оптимістичних заяв очільників Л/ДНР про те, що «русские своїх не бросают», а тому повторний запуск виробництва на металургійних гігантах ось-ось розпочнеться, настала черга суворої реальності. Перші повідомлення про відвантаження залізної руди російськими концернами «Северсталь» та «Металлоинвест» одразу ж були спростовані спікером Кремля. Мабуть власники російської металургії не наважилися занадто відверто «світитися» у шахрайських поставках до незаконних формувань з огляду на те, яких санкції наклали на держкомпанії, що робили це раніше. Тому в якості посередника для торгівлі рудою з Донбасом було обрано держагенство Росрезерв, яке в свою чергу отримувало сировину у незначних та маловідомих компаній. Про те, як і кому планують продавати метал, що буде виплавлений з такої сировини, у Кремлі поки що не говорять.

Ці руки нічого не крали

А от щодо постачання вугілля московська верхівка виявилася більш категоричною. Заява про те, до українське вугілля з Донбасу Москві не потрібне, була занадто категоричною. Очевидно, що намагання українського уряду конфісковувати усе вугілля, незаконно видобуте на сході країни, налякало наших північних сусідів не менше, ніж чергові санкції Вашингтона чи Брюсселя. Адже після початку блокади східних районів Україна стрімко активізувала закупівлі російського вугілля. Тому сумніви у його «російському»  походженні могли припинити досить вигідну торгівлю.

Проте, російські політики зрадили б самі собі, якби навіть розписуючись у власній безпорадності не спробували розсварити нас з нашими сусідами та партнерами. Отже категорично заперечуючи сам факт купівлі донецького вугілля, заступник керівника Міністерства економічного розвитку РФ Сергій Назаров припустив, що своє вугілля Л та ДНР постачають до якихось «третіх країн», серед яких особливо виокремив Туреччину. Звісно, ні про які поставки вугілля туркам не може бути й мови. Стамбул лише тиждень тому зробив неможливим постачання російського зерна та харчів, скасувавши пільговий режим експорту з Росії. То навіщо Ердогану закуповувати паливо у невизнаних анклавах, якщо і США, і Євросоюз ввели санкції щодо усіх, хто мав якесь відношення до організації заколоту на сході України?

Димова завіса над териконами

Очевидно, що усі розмови Москви про постачання сировини, збут вугілля є нічим іншим, як «інформаційним прикриттям» нездатності РФ та її ставлеників у Л/ДНР налагодити хоча б якусь виробничу діяльність, відмінну від пограбування крамниць, викрадення іномарок та порізки на брухт тих заводів, що залишилися в спадок від України. І найгірше те, що усі ті підприємства, які колись були окрасою української металургії, вуглевидобувної галузі та теплоенергетики таки справді з часом стануть сировиною для інших металургійних гігантів, бо будуть зруйновані вщент. І після цього, на жаль, українському Донбасу, який  за останні кілька віків набув рис промислово розвинутого регіону, буде повернуте його старовинне обличчя «дикого степу»…