СПИРТОВА «КАЛАМУТЬ

«Колишні» не поступаються не тільки власними принципами, а й місцем

Нещодавно у громадських справах я випадково потрапив на Струтинський спиртзавод, що в Золочівському районі на Львівщині. А точніше, як я згодом дізнався з офіційних документів, - на Струтинське МПД ДП «Укрспирт». Це розшифровується як Струтинське місце провадження діяльності Державного підприємства «Укрспирт». Знаючи зі ЗМІ та інтернет-видань, що чимало спиртзаводів сьогодні простоює, був приємно вражений побаченим тут. Виробництво діє, цехи і апаратні – в робочому ритмі, працівники – усміхнені… Значить, «не все так погано у нашому домі», як здається на перший погляд, коли бачиш розібрані чи порослі чагарями на дахах споруди закинутих заводів, фабрик, ферм, необроблені поля.

100 днів Василя Задорожного

      Важко повірити, що ще минулого року, за словами працівників, а більшість тут працює по 20-30 років, завод стояв, зарплати не було, металеві труби вирізалися… «Нині ж, - кажуть слюсар Юрій Лишинський і машиніст Петро Гуменюк, які на підприємстві відповідно з 1995-го і 1984-го року, - все працює, як і належить, зарплата (в середньому 3,5 тисячі гривень – В.А.) виплачується двічі на місяць, без затримки. Хай і невелика, як на нинішні ціни і тарифи, але є. А спробуйте зараз знайти роботу, та ще й на Золочівщині!»

Зміни на краще тут усі, з ким би не розмовляв, пов’язують із приходом нового керівника – Василя Миколайовича Задорожного.

    І яким же було моє здивування, коли, чекаючи на нього в занедбаному адмінкорпусі підприємства, я побачив геть молодого, невисокого на зріст, худорлявого хлопчину, який запросив мене до свого кабінету. До речі, сам кабінет разюче відрізняється інтер’єром, меблями від решти «конторських» приміщень. Помітивши, як я розглядаю кабінет, і здогадавшись, певно, що порівнюю із загальним виглядом підприємства, молодик пояснив, що кабінет і все, що в ньому, дісталося йому у «спадок» від попередника. Його ж завдання полягає зовсім в іншому.

    Звісно, мене не могло не зацікавити, як він, такий молодий (йому, як виявилося, 33 роки – В.А.) опинився у цьому кріслі.

    - За фахом я – інженер автомобільного транспорту, - розповідає Василь Задорожний. – Після закінчення Національного транспортного університету з 2001-го по 2013-й роки працював у НПС «Куровичі» (на Золочівщині) ПАТ «Укртранснафта». Але так сталося, що мусив написати заяву за власним бажанням: як кажуть, характерами не зійшлися з начальством. Опинившись без роботи, розмістив свої резюме в інтернеті, на яке незабаром пролунав телефонний дзвінок із Києва, точніше з Броварів, з пропозицією приїхати на співбесіду в ДП «Укрспирт». Тож і вирушив туди. А вже 21-го листопада минулого року вийшов наказ №497 про призначення мене, цитую, «на посаду керівника Струтинського МПД ДП «Укрспирт» з 24-го листопада 2014 року».

    Хто мав чи має справу з поширенням резюме і чеканням на якусь реакцію, погодиться зі мною, що далеко не кожному щастить на такий дзвінок, а тим паче – на працевлаштування, та ще й одразу керівником підприємства. Тим більше – не за фахом. Треба дійсно переконати роботодавця у своїх менеджерських (управлінських) здібностях: яким чином забезпечити постійну, безперебійну роботу підприємства; як зберегти трудовий колектив; як заощадити на енергоносіях і заробити на відходах виробництва тощо?

     А як сприйняв нового, ще й такого молодого, керівника сам колектив підприємства?

     - Коли мене представник «Укрспирту» Андрій Баб’яр представляв, жодних питань до мене не було. Люди були якісь ніби залякані, несміливі, насторожені, - розповідає Василь Задорожний. – Довелося провести ще кілька зборів, аби викликати їх на відвертість і завоювати певну довіру. Тут зіграло на мою користь ще й те, що я – місцевий, живу поруч із ними, дехто мене знав, бачив, зустрічав. А далі вже спрацювало й «місцеве радіо» - від хати до хати.

     За перші два дні новий керівник обійшов усе виробництво, ознайомився з його технічним станом, за його словами, незадовільним. Наступний крок – завезення зерна і паралельно підготовка виробництва до пуску,  проведення необхідного ремонту обладнання власними силами. І вже 6 грудня завод вийшов на цілодобовий режим роботи, виробляючи 18 тонн спирту за добу, тобто запрацював на повну потужність.

     У зв’язку з постійним і непередбачуваним зростанням ціни на газ, один із котлів перевели на відходи деревини. Таким чином вдається економити 60% енергетичних витрат подібного підприємства. За показниками енергозбереження Струтинське МПД – на 2-му місці серед 70-ти аналогічних у ДП «Укрспирт». А з відходів основного виробництва, які раніше зливалися в каналізаційні відстійники, освоїли виготовлення сухих харчових брикетів для тваринницьких ферм і фермерських господарств. Це наповнює «казну» власного підприємства, бо півторамільйонний прибуток від спирту йде повністю в ДП, щомісяця на 100 тисяч гривень. А в голові Василя Задорожного ще планів а планів! Проте пріоритетним для себе завданням він вважає недопущення виходу зі стін підприємства так званого «лівого» спирту, чим грішило донедавна чимало заводів, обкрадаючи державу.

     Так що відома формула «Молоде – зелене» в даному випадку застаріла. Хоча Василь Задорожний і молодий, але далеко не «зелений». За такими сучасними менеджерами майбутнє оновленої успішної України.

     На такій оптимістичній ноті варто було б і поставити «крапку». Але.. На жаль, без цього сумнозвісного «але» чомусь у нас ну ніяк не обійтися.

«Але…» від попередника

     Познайомившись із новим керівником Струтинського МПД ДП «Укрспирт» Василем Задорожним та його успіхами за перші 100 днів діяльності, давайте розберемося з цим «але…» або зайвою спицею у виробничому колесі, що почало нормально котитися виробничим шляхом.

14 листопада минулого року тодішній генеральний директор ДП «Укрспирт» М.Ю. Лабутін (зараз очолює Іванюк Р.О. – В.А.) видає наказ №481-к: «Тиркуса Петра Федоровича, керівника Струтинського МПД ДП «Укрспирт», звільнити з роботи 14 листопада 2014 року у зв’язку з припиненням повноважень посадової особи».

     Не погодившись із цим наказом, П. Тиркус подає в суд позов про незаконне, на його думку, звільнення. У січні Рівненський обласний суд (за пропискою позивача і де, певно, все «схвалено» - В.А.) виносить вердикт про незаконність його звільнення і поновлення на посаді з 9-го лютого 2015-го року. Звістка про це (а на підприємстві 5 керівних посад займають родичі екс-керівника, в діях яких, за словами В.Задорожного, відчувся певний саботаж – В.А.) почала розхитувати виробничий «човен», який набрав уже нормальних обертів, навіть побоювалися рейдерського захоплення, що змусило колектив звернутися за підтримкою до «Правого сектору» Львівщини і «Самооборони Золочева». (http://zolochiv.net/strutynskyj-spyrtzavod-zvernuvsya-za-dopomohoyu-do-pravoho-sektora-ta-samooborony-video/)

      Профком 6-го лютого цього року скликає загальні збори трудового колективу, на яких Василь Задорожний пропонує присутнім висловити йому, як керівнику, свою довіру чи недовіру шляхом таємного голосування. Згідно з протоколом, «за підтримку керівника Струтинського МПД ДП «Укрспирт» Задорожного Василя Миколайовича висловилися 73 працівники, проти – 6, вкинуто порожніх (недійсних) бюлетенів – 3». Зазначу: усього працюючих тут - 128.

      У свою чергу ДП «Укрспирт» вже підготувало апеляційну скаргу на рішення Рівненського обласного суду. Поштовхом до цього стали ще й звернення до керівника ДП Іванюка Р.О. від громадських організацій та ряду працівників підприємства про те, що звільнений керівник Петро Тиркус, цитую, «в період з грудня 2013-го по лютий 2014-го року відправляв працівників вашого підприємства в м. Київ для участі в «Антимайдані». Прошу розглянути доцільність перебування прихвостня Януковича на займаній посаді. Голова Громадського формування «Афганська сотня» І.Коцюруба». Кінець цитати.

      Про це ж свідчать у своїх заявах і самі учасники тих «добровільно» примусових виїздів. «Я, Грищишин Володимир Петрович, хочу Вам повідомити, що колишній керівник Струтинського МПД ДП «Укрспирт» давав мені вказівку їхати в Київ. Це був той час,.. коли розганяли і побили студентів. Причину поїздки мені не повідомили. Перебуваючи там, я зрозумів, що мене привезли на «антимайдан» в підтримку режиму Януковича. Я перебував там від вечора і десь до пів на другу ночі проти своєї волі. Я вважаю, що колишнього керівника Тиркуса Петра Федоровича потрібно не допускати до будь-яких керівних посад».

     «Я, Терещенко Сергій Володимирович, отримавши інформацію, що попередній керівник Тиркус П.Ф. за рішенням суду повертається на займану посаду, хочу повідомити вам про те, що… Тиркус П.Ф. ввів мене в оману, відправивши на Революцію Гідності, але, як виявилося по приїзді в Київ, - на антимайдан. Вважаю, що поновлення таких керівників є злочином по відношенню до Небесної сотні та учасників Революції Гідності».

     Подібні заяви надійшли від Богдана Болюбаша, Олега Гонтарика, Олега Куницького та багатьох інших працівників підприємства. За викладеними в них фактами прокуратура Золочівського району порушила кримінальну справу, зараз проводяться слідчі дії. 17-го лютого цього року до золочівців через інтернет-портал «Золочів.нет» із цього приводу звернувся навіть прокурор району Л. Процак: «На даний час з цього приводу проводиться досудове розслідування.
З огляду на викладене, прокуратура Золочівського району звертається до усіх мешканців району – у разі володіння достовірною інформацією щодо конкретних подібних фактів здійснення конкретними службовими особами підприємств, установ, організацій, в першу чергу державної форми власності, а також органів виконавчої влади, місцевого самоврядування впродовж листопада – грудня 2013 та січня-лютого 2014 років протиправного примусового відрядження до м. Києва підлеглих працівників(зокрема, бюджетної сфери – апаратів, структурних підрозділів тощо), студентів учбових закладів та ін., прізвища та імена яких заявникам відомі і які можуть це особисто підтвердити, для безпосередньої участі у так званому «Антимайдані» або інших подібних заходах, прокуратура Золочівського району просить повідомляти про такі факти їй або Золочівському РВ ГУ МВС України у Львівській області».

«Ху із ху» і чому?

      Ознайомившись із усіма процитованими вище документами, я вирішив більше дізнатися про звільненого начебто незаконно директора і зайшов у «світове павутиння».

     На сайті «Бізнес-Гід» (http://korrespondent.net/url.hnd?url=http://shezhe.business-guide.com.ua/) і досі директором Шпанівського експериментального заводу харчових концентратів Рівненського району Рівненської області значиться Тиркус Петро Федорович. Саме ж підприємство поряд із виробництвом етилового спирту, пива, іншої органічної хімічної продукції провадить ще й «операції з нерухомим майном» (виділено мною – В.А.). Як це робиться – видно зі Струтинського спиртзаводу, який де-юре ще існує і де директором той же Тиркус П.Ф. (http://korrespondent.net/url.hnd?url=http://b2btoday.com.ua/id/3591598) Цікаво, що Струтинський спиртзавод – державний, а форма власності – «приватна». Основний вид діяльності – виробництво етилового спирту. Але, виявляється, за прикладом Шпанівського «родича» де-факто прокручує операції і з нерухомістю. Про це свідчить хоча б «Акт державного виконавця про проведені прилюдні публічні торги щодо реалізації нерухомого майна предмету іпотеки» від 16 серпня 2013-го року.

     Справа в тому, що на балансі юридичної особи – Струтинського спиртзаводу (Не плутати зі Струтинським МПД ДП «Укрспирт»! Чому так сталося – поговоримо пізніше – В.А.), директором якого де-юре значиться Тиркус П.Ф., знаходяться залізнична вага, деяке обладнання і донедавна – 3-поверховий спортивно-оздоровчий комплекс зі спортивними майданчиками, басейном (до речі, єдиним на Золочівщині – В.А.), сауною, їдальнею на 100 місць і готельними номерами для приїжджих загальною площею більше 1800 кв. м. Свого часу він був споруджений для потреб працівників підприємства. От цю нерухомість, яка б сьогодні з успіхом могла служити не лише їм, а й усій струтинсько-золочівській громаді, й продав, аби покрити банківський борг, Петро Тиркус. І – згідно з чинним законодавством…

    Звернімося до згаданого вище «Акту…» від 16 серпня 2013-го року.

    «Мною, заступником начальника відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Матвеюк Олесею Петрівною, при примусовому виконанні наказу №15/60, виданого 31.01.2011 року Господарським судом Львівської області, про стягнення зі Струтинського державного спиртового заводу на користь ВАТ КБ «Надра» 2 млн. 321 тис 949,91 грн. заборгованості, 23 тис 219,50 грн. державного мита  та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ВСТАНОВЛЕНО: 09 серпня 2013 року… проведено прилюдні торги з реалізації предмету іпотеки, а саме: цегляної будівлі спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 1852,2 кв.м. за участю: 1. ТзОВ «Вікторія-Буд» в особі Костика Михайла Орестовича; 2. Білоніжка Андрія Володимировича; 3. Гусовича Богдана Івановича. …Арештоване майно… придбано ТзОВ «Вікторія-Буд»… Початкова вартість становила 713 тис.395,50 грн., вартість, за якою продано дане майно, становила 714 тис грн. (менше 400 грн. за 1 кв. м.! – В.А.)… Даний акт є підтвердженням права власності на вищевказане майно…»

    Таким чином, новим власником спортивно-оздоровчого комплексу стало ТзОВ «Вікторія-Буд» в особі Костика Михайла Орестовича, який вже веде його ремонт ударними темпами. А Костик М.О. – один із керівників компанії «Карпатська джерельна», що знаходиться буквально «за стіною» Струтинського МПД ДП «Укрспирт». Напевно, ті приміщення були продані ще раніше. За свідченнями струтинців, Костик і Тиркус – давні друзі і «близькі товариші». А трудовий колектив спиртзаводу, без згоди якого бралися кредити в банку (Цікаво, на що вони пішли? – В.А.) і накопичувалися борги, від того гендлю нічого не отримав. Зараз із цими «операціями з нерухомістю» розбирається, кажуть, фіскальна служба.

    Що ж до самого Петра Тиркуса, то, як вдалося з’ясувати, він – майже пенсійного віку, хоча й перебуває вже тривалий час на пенсії як інвалід 3-ї групи. З 1999 року працював головним інженером і директором Шпанівського експериментального заводу харчових екстрактів на Рівненщині, де прописаний, і має, кажуть, «файний особняк». З 2006 по 2014-й очолював Струтинський спиртзавод і Струтинське МПД ДП «Укрспирт». Одружений, має двох дорослих дітей. Сім’я володіє ошатною садибою в Золочеві, батьківським маєтком в Угерсько, квартирою у Львові, а за деякими даними – і в Києві.

     Здавалося б, «ніц не бракує» для спокійного і щасливого заслуженого відпочинку. Навіщо триматися за те керівне крісло, псувати собі нерви, від чого, як відомо, здоров’я не додається?! Поступися місцем молодим – і насолоджуйся відпочинком! Аж ні… Важко! Ой важко декому (А чому «декому»? Як свідчать судові позови сьогодні – багатьом «колишнім», «совковим» вихованцям і «приХватизаторам» бурхливих 90-х, різномастним «схемникам» - В.А.) розлучатися з «насидженим кубельцем», втрачати «дохідні» місця! Тим паче зараз, коли в країні Руїна, постійне реформування, військові дії і тому подібне. Коли вже п’ятий рік триває реорганізація спиртової галузі, державного концерну «Укрспирт» у державне підприємство «Укрспирт», спиртзаводів – у місця провадження діяльності…

    А почалося все з цього документу.

                    КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 

                        П О С Т А Н О В А 

                    від 28 липня 2010 р. N 672 

                               Київ 

              Про утворення Державного підприємства 

           спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 

          { Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ 

            N 61 ( 61-2011-п ) від 02.02.2011 } 

 З метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, 

вдосконалення системи управління у зазначеній галузі Кабінет 

Міністрів України  п о с т а н о в л я є: 

1. Ліквідувати Державний концерн спиртової та 

лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт"). 

2. Погодитися з пропозицією Міністерства аграрної політики щодо: 

     утворення Державного підприємства спиртової та 

лікеро-горілчаної промисловості (далі - Державне підприємство 

"Укрспирт") на базі майна Державного концерну спиртової та 

лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт"), державних 

підприємств і об'єднань спиртової та лікеро-горілчаної 

промисловості, зазначених в абзаці третьому цього пункту, з 

віднесенням Підприємства до сфери управління Міністерства аграрної 

політики; 

     реорганізації державних підприємств і об'єднань спиртової та 

лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління 

Міністерства аграрної політики, згідно з додатками 1 і 2 шляхом 

приєднання до Державного підприємства "Укрспирт" та шляхом виділу 

майна, з використанням якого виготовляється підакцизна продукція, 

і передачі такого майна до Державного підприємства "Укрспирт". 

     3. Установити, що Державне підприємство "Укрспирт" є 
правонаступником Державного концерну спиртової та 
лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт").

Прем'єр-міністр України                              М.АЗАРОВ

Відтоді минуло майже 5 років! Маємо концерн і ДП, мало не приватні спиртзаводи і МПД, маємо директорів перших і керівників останніх… Маємо простої і борги, банкрутства і торги, лівий спирт і… Одним словом – суцільну спиртову, незважаючи на його прозорість і чистоту, каламуть. А в каламутній водиці (в нашому випадку – спирті) добре рибку ловити. Тільки кому добре? Сумніваюся, що державі і нам з вами.

                                    Василь АЛЄКСЄЄВ