Тактика розвитку бізнесу за умов рецесії й кризи у макроекономіці

Що треба робити організаціям та підприємствам аби уникнути зупинки продажу продукції та послуг? Треба спланувати й упровадити жорсткі заходи економії, а також значно збільшити гнучкість управління.

Рецесією та кризою у макроекономіці зазвичай називають такі фази економічного циклу, під час яких спостерігається відповідно зупинка зростання та спад внутрішнього валового продукту (ВВП). Ці явища супроводжуються зазвичай інфляцією та гіперінфляцією, за якими з'являються ріст цін і зменшення купівельної спроможності, що викликає спад торгівельного обороту та поширення безробіття.

В таких умовах неможливо проводити організацію ділових установ за тими ж самими принципами, що й у фазах пожвавлення чи піднесення економіки. Наприклад, знецінення національної валюти неодмінно призводить до дорожчання складових та запчастин, що поставляються із закордону, а спроба індексувати вартість продукції пропорційно до відсотку інфляції робить товар надто коштовним, непривабливим для покупців та різко зменшує обсяг продажу.
Що треба робити організаціям та підприємствам аби уникнути зупинки продажу продукції та послуг? Відповідь очевидна ‑треба спланувати й упровадити жорсткі заходи економії, а також значно збільшити гнучкість управління.
Як можна і треба економити під час кризи:

• шукати способи зменшити використання закордонних складових та запчастин, наприклад, шляхом заміни їх на відповідні вітчизняні аналоги або на деталі власного виробництва;

• зменшувати “технологічність” виробництва, наприклад, можливо, більшим попитом стануть користуватися менш потужні/складні/надійні (із меншим терміном придатності) вироби але за значно меншою ціною;

• зменшувати абсолютну вартість (тобто вартість у твердій валюті) людської праці у собівартості продукції, наприклад, шляхом зміни індексування зарплатні з валютного на якийсь умовний споживацький кошик, або взагалі відмовившись від будь-якого індексування платні (ріст безробіття дозволятиме тимчасово піти на цей не надто привабливий, але, можливо, найправильнішій крок).

Під збільшенням гнучкості управління слід розуміти:

• поширення думки при збільшення ретельності та якості виробництва (товарів чи послуг) серед співробітників підприємства;

• підвищення культури обслуговування клієнтів, наприклад, шляхом максимально ввічливого та шанобливого спілкування чи листування;

• пошук вітчизняних(тобто таких, що так само перебувають у складних умовах) партнерів у виробництві товарів чи послуг;

• активізація пошуку закордонних (тобто таких, яких не торкнулася криза) клієнтів;

• відкритість та пропаганда політики необхідних заходів економії задля виживання серед співробітників.

Усі ці заходи мають на меті виживання бізнесу при макроекономічному занепаді, та не просто виживання, але й виживання без накопичення боргів та без втрати майна, технологій чи ринків, виживання із готовністю за добрих ознак (за припинення спаду чи за початку зростання) у економіці збільшити обсяги виробництва, розширити власні ринки збуту.