Дерегуляція аудиторського ринку: що вважати професійним об’єднанням аудиторів

Аудиторська палата України анонсувала проект Порядку визнання громадських об’єднань як професійних організацій аудиторів. Що очікувати професійній спільноті аудиторів у найближчому майбутньому?

Нещодавно Аудиторська палата України анонсувала проект Порядку визнання громадських об’єднань як професійних організацій аудиторів для обговорення серед експертів та громадськості. Ініціатива регулятора аудиторського ринку потенційно надасть можливість залучити професійні організації та об'єднання до виконання деяких повноважень АПУ. У більшості фахівців таке рішення має викликати низку питань. Що вважати професійним об’єднанням аудиторів? Що очікувати професійній спільноті аудиторів у найближчому майбутньому?

Відповідно до положень Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитори України мають право об'єднуватися в громадські організації за професійними ознаками. Професійні організації аудиторів України сприяють підвищенню професійного рівня аудиторів, захищають соціальні та професійні права аудиторів, вносять пропозиції щодо подальшого вдосконалення аудиторської діяльності, виконують інші повноваження, передбачені їх статутами та положеннями.

При підготовці матеріалу простий пошук в реєстрі громадських організацій за словом «аудит» видав 25 організацій. Частина результату пошуку мала доволі опосередковане відношення до аудиторської діяльності. Здебільшого, це пов’язано з тим фактом, що слово «аудит» набуло широкого вжитку останніми роками, не обмежуючись власне діяльністю з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки про її достовірність та відповідність вимогам законів  та інших положень. Іншими словами, організації є аудиторськими лише за назвою, але не за змістом. Наприклад,  ГО «Публічний аудит» має на меті забезпечення прозорості державних структур за допомогою відслідковування їх управлінських рішень. Безумовно, така діяльність має дуже мало спільного з діяльністю аудиторів, як незалежних фахівців в галузі аудиту. Не зважаючи на це, представники цього громадського об’єднання називають себе публічними аудиторами.

До того ж деякі організації стали вже фантомами. Прикладом може бути «Федерація керівників аудиторських фірм», Національний клуб аудиторів та бухгалтерів «ЕКАУНТ» та ін. Їх засновники, знані в минулому аудитори, відійшовши від справ, полишивши по собі згадані організації.

Проте, це в жодному випадку не означає відсутність авторитетних об’єднань в аудиторській спільноті України. Найбільш відомими професійними організаціями  є Спілка аудиторів України (САУ) та Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів. Проте серед багатьох професійних організацій існує дуже умовна межа між аудиторами та бухгалтерами. На практиці це означає відсутність аудиторів в самій організації, не кажучи вже про зайняття ними керівних посад. Тобто, проблема представництва інтересів є досить болючим питанням. При цьому САУ залишається єдиною організацією, яка об’єднує виключно аудиторів. Саме в цьому полягає її відмінність від інших професійних об’єднань (включаючи, Федерацію), де аудитори, зазвичай, грають другорядну роль порівняно з бухгалтерами чи іншими спорідненими спеціальностями.

Ймовірними запобіжниками від викривленого функціонування запропонованого проекту можуть стати професійні цензи, що дозволить відсіяти частину організацій, які за формою чи змістом своєї діяльності не займаються аудитом. Інструментом такого відбору може стати, наприклад, визначення мінімальної кількості сертифікованих аудиторів або ж кількості аудиторських фірм, що є членами громадського об’єднання.

Діючий закон про аудиторську діяльність каже не надає визначення, які саме громадські об’єднання  вважати професійним об’єднанням аудиторів. В цьому і  полягає головне питання в межах запропонованих проектом «Порядку визнання громадських об’єднань як професійних організацій аудиторів» нововведень Аудиторської палати.

АПУ пропонує розширити можливості професійних організацій за рахунок власних повноважень. Логічним кроком у реалізації Стратегії діяльності АПУ на 2012-2017 роки стало затвердження Положення про зовнішні перевірки системи контролю якості аудиторських послуг від 30 жовтня поточного року. Вказаний нормативний акт вводить поняття «уповноважені з контролю якості організації», під яким пропонується розуміти визнані АПУ громадські об’єднання та професійні організації, які уклали з АПУ угоду про здійснення зовнішніх перевірок систем контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності.

Втім, нововведення передбачає наявність у професійних організаціях та об'єднаннях відповідних процедур, програми та бази для здійснення вказаних процесів. Адже відсутність означеного може призвести до небезпечних наслідків, серед яких паралізація деяких функцій регулятора, що безпосередньо призведе до проблем на ринку аудиторських послуг.

Закладені цінності та принципи при створенні інституту, зазвичай, визначають його спроможність до дієвості. У Положенні про зовнішні перевірки системи контролю якості аудиторських послуг виписані вимоги до уповноважених організацій. Однак, розподіл повноважень, ініційований АПУ, може зустрітися з такими неоднозначними проблемами, як пасивність самої спільноти аудиторів або ініціативи від випадкових непрофільних організацій. Щодо інертності громадянського суспільства, то Революція Гідності спростувала багато стереотипів щодо українців. Хоча професійні кола поки що не здатні похвалитися такими результатами, втім залишається надія на професійну активність. Щодо випадкових організацій, то їх, як було продемонстроване, занадто багато.

За словами голови АПУ Івана Нестеренка, потреба у такій формі дерегуляції є нагальною та відображає окреслені прагнення Стратегії, розробленої ще у 2012 році.  «Відповідна ініціатива не з’явилася сама по собі, а є послідовним  та логічним кроком у реалізації затвердженої Стратегії діяльності АПУ на 2012-2017 роки. Ґрунтовне обговорення бажаних змін дозволить виробити спільне бачення між регулятором та професійною спільнотою з наближенням української аудиторської практики до європейських стандартів». Варто сподіватися, що відкритий діалог дозволить сформувати ефективну систему дерегуляції, а заодно й зруйнувати міфи про неможливість співпраці регуляторів та учасників ринку.

Поширеною практикою в Україні є фасадна функція багатьох позитивних на початку інститутів, коли вони існують просто для виконання законодавчої норми. Втім, самостійність рішення регулятора аудиторських послуг може свідчити про щире бажання інституційних змін. Не дивлячись на це, загрози існують й з боку професійних спільнот. Залишається сподіватися, що раціональні рішення призведуть до ефективної співпраці, а не номінальної стимулюючої діяльності професійних організацій.