НАПОВНЕННЯ БЮДЖЕТУ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЕКОНОМІЇ

НАПОВНЕННЯ БЮДЖЕТУ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЕКОНОМІЇ АБО ЧИ ПОТРІБНІ В УКРАЇНІ КОНТРОЛЮЮЧІ ОРГАНИ

Уявимо собі типового українського контролера, їх розвелось багато, тому зосередимось на податковому контролі. Отже, рядовий податковий ревізор-інспектор, керівників не торкаємось цей образ ми не переваримо, тому малюємо образ інспектора: зарплатня нижче плінтуса, робочий графік ненормований, план по надходженням доведений, керівник – неадекват, часу на перевірки обмаль, документів багато, їсти хочеться, дома діти, чоловік/дружина також, як загнаний кінь.  Уявили, добре. А тепер уявимо середнього платника податків: зарплатня, як напрацював, а тому робочий графік ненормований, штатний розпис не маленький, а тому план по надходженням також доведений; держоргани, які поряд – повний неадекват; документів багато, їсти хочеться, дома діти, чоловік/дружина також, як загнаний кінь. Уявили також, добре. Тепер поставте поряд і знайдіть відмінності.

В дійсності - це іронія. По факту - катастрофа, тому що ані та, ані інша сторона не працює цивілізовано, як в ЕВРОПІ, а ми туди начебто зібрались. Хотів би я подивитись, як бюргер в Німеччині, податкову накладну навмисно «втрачає», бо треба суму для перевіряючих виділити, або як «запасається» сумою не для розвитку підприємства, а для перевірки, бо все одно ж треба заплатити, все одно ж так просто не підуть, а нам ще з ними працювати, потім не відчепляться.

Ось так і виходить, одна сторона з доведеним планом надходжень бігає, а друга бігає в межах виділеного податкового навантаження, боронь Боже, не менш ніж…,а то в позаплан, чи в план-графік.   

А суть дуже проста, на початку статті ми порівняли обидві сторони, психоемоціонально вони однакові, можливо за матеріальною складовою різняться, але це не головне, головним є те, що представники обох сторін громадяни однієї держави – Україна. І завданням обох є створення, або як хочте, укріплення власної держави для себе і для своїх нащадків. І для цього насправді є дуже простий рецепт.

Перш ніж донарахувати платнику податків сто тисяч гривень по «нікчемі», контролеру потрібно спробувати своїми силами законно заробити хоча б десять. Коли він спробує це зробити в сучасних умовах, чи навряд він з такою легкістю буде породжувати такі акти, де суми для нього тільки цифри. Кожна сума донарахувань для нього буде: зарплата працівників, оборотний капітал, зобов’язання перед кредиторами, утримання майна, ну і трошки розвиток підприємства. Після такої «школи виживання» людина взагалі і не подумає становитись контролером, а тому чисельність бажаючих буде значно скорочена.

Далі, для платника податків. Дійсно ми не бачимо, як працюють наші податки, хоча не так, ми бачимо, що наші податки працюють не на нас. Нам їх шкода, ми їх з болем у серці сплачуємо і кожен раз при сплаті лаємось. Але, треба розуміти податки повинні бути, і повинні бути для того, щоб держава розвивалась. А держава - це ми з вами, а не тимчасові керівники при владі. З тих, хто поклав свою руку на народну власність ще буде можливість спитати. Головне ми повинні визнати, що податки - це правильно. Тим більше, що український підприємець по своїй суті універсальна субстанція, він і платник і контролер в одному обличчі, тому що, завжди сам собі проконтролює своє податкове навантаження і визначить збалансовану суму для сплати.

А владі не треба зайвих рухів, треба просто змінити позицію в танці переклавши руки з горла платника податків на його талію. Підхопити своє багатство і нести вперед, а платник, він і сам себе проконтролює і не тільки себе, а ще й владі дасть можливість існувати, і не треба йому контролера.   

П.С. Спитаєте при чому тут така назва статті, відповідаю. Відсутність державних витрат на утримання «армії контролю» - це економія і відповідно зменшення дефіциту бюджету, оскільки самоконтроль притаманний українцям більше ніж нагайка.