УКРАЇНА – ЦЕ НАШ, А НЕ "ЇХНІЙ" БУДИНОК...

Україна з одного боку в плані ресурсного і біопродуктивного потенціалу є достатньо багатою країною…

Ми змогли б себе повністю всім забезпечити. Навіть нафта та газ, внутрішні резерви яких покривають невелику частину необхідного обсягу, можна було б замінити альтернативними джерелами енергії. Відносно електроенергії, то ми її навіть експортуємо.

             В рамках сучасного світового ринку наші життєважливі ресурси продаються за копійки в ті країни, що в результаті його переробки потім нам же постачають готову продукцію, але вже втридорога. Причому ми умудряємося купувати більше ніж продавати. Тобто наш імпорт є завжди значно більшим від експорта.

            Україна живе в кредит. Наш зовнішній державний борг уже сягнув астрономічних показників. Ці гроші бездарно транжиряться "пацанами" які захопили владу в державі.

            В країні практично відсутній розвиток промисловості та інфраструктури. Ми безсоромно продовжуємо «прожирати» спадок радянських часів. А світ останні два десятиліття з лишком не стояв на місці. Він нарощував економічні і військові потенціали, в той час як наші «прихватизатори» знищували виробничі потужності СРСР.

            Все це робилося і робиться не просто так, а з певним умислом. Не секрет багатьом, що Україна нікому не потрібна як конкурент на світових ринках чи геополітиці. Наша доля – бути сировим додатком, «КОЛОНІЄЮ».

            Саме на території України, як правило, побудовано силу силенну екологічно небезпечних виробництв, прибуток від яких осідає в кишенях «наглядачів». Людям же лише перепадають жахливі хвороби від недопустимих умов праці і забрудненого зовнішнього середовища. Україну перетворюють в «Білу Африку» в центрі Європи.

            Наша нинішня «влада», як на мене, це всього лише така собі «колоніальна адміністрація», яка покірно прислуговує своїм заокеанським хазяям. Вони не дурні, а просто добре грають свої ролі. Їх завдання: присипляти увагу і здорову свідомість українців за допомогою карманних ЗМІ, які нині перетворили на справжнісінькі «Засоби Масової Ідиотизації». За їх допомогою нині широко  засіваються розбрат по мовному, національному, соціальному, і конфесіальному принципам. Шубуршаться сторінки історії, щоб під ґвалт протестів з різних боків душити з різних боків бізнес, громадянські свободи, культуру і науку. Їхня задача – тримати нас на короткому повідку.

            Владу і гроші «їм» дарували лише за умови додержання норм «надзору за туземним населенням». На кожного з них зможуть надавити в випадку їх виходу з під контролю, або як «пішку» розміняти в глобальній грі, як вже зробили з Саддамом Хусейном, Муаммаром Каддафі, Хосні Мумбараком, Юрієм Луценко, Юлією Тимошенко.

            Серед нинішніх Українських чиновників немає «Наполеонів». Їхні амбіції обмежуються ситим життям. Правило світової за куліси – лакеї при владі!

            А тим часом, народ України: бідніє – тупіє – деградує – старіє – вимирає. За останні два десятиліття без воєн та голодоморів населення України скоротилося більш як на 8 млн. чоловік, в той час, як в світі відбувається протилежне.

             На мою думку! З такою «владою», яку ми нині маємо, в України і українців немає майбутнього.

            Україна – країна медових берегів і молочних річок. Країна втрачених можливостей, народ якої б міг творити і квітнути. Проте «колоніальною адміністрацією» робиться все, щоб задавити будь-яку ініціативу шляхом адміністративного та судового тиску, лобізму, непомірно високих податків, корупції і беззаконня. Знищується найкраще, а всьому найгіршому дається зелене світло. В цій країні неможливо жити, тут можна лише існувати.

            Для мене не є дивним, що по всьому світу в українській діаспорі розкидано мільйони синів і доньок України, котрі на протязі віків змушені були покидати «нашу – несвою» землю в пошуках кращої долі на чужині.

            Народ України, талановитих і героїчних людей, уже списали на звалище історії. У України і Українців уже майже немає шансів на виживання у жорстокому майбутньому. У нас не вистачить ні сили, яку приватизували, ні духу, який приспали, щоб захистити себе і свою землю від зовнішніх і внутрішніх загроз.

            Однією з основних задач «світової закуліси» є скупка за гроші нашої землі – безцінного спадку наших дідів та прадідів, политої потом і кров'ю нашого народу. До речі, на відміну від нафти чи газу, землю нічим не замінити.

            Ми, «туземці», їм не потрібні. Олігархи нас будуть давити до тих пір, поки остаточно не зламають і не знищать. Замість наших дітей і онуків нашу землю заселять слухняними рабами з Африки та Азії, як вже було якось в Америці. Нас, як індіанців, відразу ж знищать після того, як скуплять нашу землю і волю за дешеву біжутерію і «липові» обіцянки.

            Як на мене, то нам досить проводити політику «моя хата з краю». Досить склавши руки спостерігати як світ і ми разом з ним, прямуємо до знищення. Досить тішити себе думкою, що «нас це не стосується, аби не стало гірше»… Буде гірше і лише гірше, доки ми будемо задурманеними, сліпими та безвідповідальними.

            Не час дивитися на «заманухи», які нам майстерно розставили «гросмейстери світової драми». Досить сподіватися, що «хтось» прийде і нас врятує від них.

            Україна – це наш, а не їхній будинок, це наша, а не їхня країна. Я є активним користувачем соціальних мереж і вже не один раз переконався в тому, що Україна ще не всіх своїх синів та дочок втратила. Є ще порох в порохівницях. Ми, патріоти своєї країни, наперекір всім і всьому все ж здатні нам і нашій державі новий курс і культуру і тим самим дати Європі і всьому світу високий зразок наслідування.

            Всіх небайдужих запрошую в друзі і до діалогу на своїх сторінках в соціальних мережах:

«В КОНТАКТЕ»: http://vk.com/feed#/id17471098;

«Facebook»: http://www.facebook.com/dima.prawo;

«Однокласники»: http://www.odnoklassniki.ru/profile/532673125829.

            Час стояння на місці завершився. Настав час зробити крок в майбутнє, інакше ми залишимося в минулому!

Дмитро БЕСПАЛИЙ