«ЧОРНОБИЛЬСЬКА ЗОНА» МОЇМИ ОЧИМА…

Трапилася нагода з 2 по 4 листопада особисто відвідати територію так званої Чорнобильської Зони. Спілкування з працівниками ЧАЕС, мешканцями Чорнобиля, відвідання з гуманітарною допомогою «самоселів»…

Відразу ж хочу зазначити, що чорнобильська територія сьогодні не є вже такою закинутою та нежилою, як прийнято в нас вважати. Нині там працює та проживає приблизно 5 тисяч працівників ЧАЕС, службовців, правоохоронців, МНСників…

Програма триденного візиту на землі відчуження була досить насиченою на поїздки, зустрічі та спілкування з працівниками ЧАЕС, «самоселами».

Так, 2 листопада відвідав музейний комплекс, Блок Щитового Керування 1 енергоблоку та оглядовий майданчик, того самого трагічного для нашої історії, 4 енергоблоку ЧАЕС де вдалося доволі жваво поспілкуватися зі значною кількістю працівників та керівників об'єкту. Пощастило навіть частково, хоч уже і в сутінках оглянути «тимчасово евакуйоване» місто Прип'ять і побачити на власні очі цю завмерлу і одночасно по своєму живу трагічну сторінку нашої історії.

3 листопада відвідав ставок-охолоджувач ЧАЕС та розташовану на його березі колишню станцію з розведення риби. Більш детальніше ознайомився з містом Прип'ять та оглянув будови знаменитих готелю «Полісся», прип'ятської міліції, лікарні та пожежної частини, працівники яких в ту трагічну ніч 26 квітня 1986 коку одні з перших прийняти удар невидимої та смертельної радіаційної стихії. Найбільш пам'ятним є відвідання відселеного селища Новошипиличі та спілкування з всесвітньовідомим само селом дідом Савою. Незабутні враження від нічної панорами ЧАЕС та цілодобового будівництва нового об'єкту «УКРИТТЯ», яке здійснює міжнародна компанія «NOWARKA».

4 листопада більш детальніше знайомство з самим містом Чорнобиль, оглядання меморіального комплексу, де представлена техніка, яка брала участь в ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС. Без перебільшення моторошне враження справляє ново розбитий чорнобильський березовий парк, головною прикрасою якого є 90 табличок з назвами відселених сіл та міст Прип'ять та Поліське. Вразила своєю пейзажною красою територія Паришівського лісництва. Приємними та доброзичливими видалися знайомства з само селами в нині закинутих селах Теремці та Рудня Ілінецька.

Всі самосели отримали в дарунок продуктові набори та речі необхідні для виживання в їх непростих життєвих умовах існування.

Пам'ятним для мене є знайомство і спілкування, під час подорожі Чорнобильскою землею, зі знаним у світі експертом з Чорнобиля та техногенних аварій, письменником Сергієм Мирним, який приймав участь у ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС і 35 діб, в травні-червні 1986 року, керував взводом радіаційної розвідки. Він є автором книг «Хуже Радиации», «Живая Сила», «Чорнобильська Комедія», його кіносценарій «Пролом» отримав премію «Коронація Слова».

Книгу Сергія Мирного «Чорнобильська Комедія» мені вдалося з автографом роздобути і для ізюмчан. Незабаром я передам її Центральній бібліотеці міста Ізюм.

Наостанок, окремо хочу розповісти про одну цікаву, на мою думку, обставину. Безумовно в Зоні Відчуження рівень радіації не малий. Зі мною був дозиметр «Терра» який зафіксував фон понад 300 мкр/г на Блокі Щитового Керування 1 енергоблоку та майже 500 мкр/г поряд з 4 енергоблоком – і це все при санітарній нормі в 30 мкр/г. Але при цьому всьому в окремих закинутих селах «Зони» фон ледь сягав 3 мкр/г.

Дмитро БЕСПАЛИЙ