Голодомор 30-х років як геноцид української нації!

Голодомор

Голодомор 1932-1933 років-є однією з найстрашніших трагедій в історії українського народу. Кожен із нас повинен сприймати її як особисту, адже українська держава втратила мільйони невинних життів. Голод не пощадив нікого: ані старих, ані малих. Ця сторінка нашої історії сприймається суспільством передусім на емоційному рівні. Але в той же час Голодомор – це історичне явище, яке відбувалося у конкретний час, у конкретному місці і є наслідком дій конкретних осіб. З приводу визнання голодомору геноцидом українського народу спалахнуло багато суперечок, які не стихають і досі. Це відбувається через недостатнє або свідомо неправильне інформування населення. Також, вагомий вплив надають відгомони радянської системи освіти, коли історія була потужною зброєю,що допомагала маніпулювати суспільною свідомістю і забезпечувала ідеалізацію радянської системи. Але зараз, коли розсекречено всі факти і документи, кожен свідомий громадянин має знати причини та головну мету штучно створеного голоду на теренах нашої держави. Нині є очевидним, що Голодомор 1932-1933 років в Україні був результатом спланованих системних заходів та виступив одночасно інструментом знищення соціальної бази народного опору Радянській владі в Україні, всесоюзної індустріалізації. Безумовно, головною причиною Голодомору стала політика тоталітарного сталінського режиму. Головним аргументом здійснення цієї політики нерідко ставав терор, зокрема, терор голодом. А Україна була головним полігоном «вирішення національного питання». Українські селяни намагалися опиратися такій політиці й тому мільйони з них стали жертвами у нерівній боротьбі. Українське селянство було матеріальною базою національно-визвольного руху. Тож більшовики мали за мету поставити українського селянина на коліна. Зараз не має сумнівів у тому, що Голодомор 30-х років дійсно слід визнати геноцидом для українського народу. І цьому існує безліч доказів. По-перше, населення позбавили найголовнішого продукту харчування-хлібу! Більшовики повністю вилучили в українського селянина зерно, якщо ж його не було-забирали будь-яку іншу їжу (овочі, соління тощо). Мільйони українців залишилися без засобів до існування. Страшно було дивитися на те, як в тяжких муках помирали люди. Батьки ладні були віддати все, щоб тільки позбавити своїх дітей страждань від голоду. Українці готові були просити допомоги в інших держав, йти хоч пішки за хлібом до Росії, де хліб був. Але більшовицька влада вдягла петлю на шию українського селянина своєю забороною виїзду за хлібом-цей факт став головною ознакою геноциду! Адже стосувалася ця заборона, як відомо, лише українського народу. Наприклад, казахи не мали таких обмежень і могли йти за хлібом до Росії чи Китаю. Наступною ознакою свідомого знищення української нації стало замовчування голоду СРСР. Радянська влада створювала так звані «Потьомкінскі села», де було достатньо продовольства і штучно створювався ефект «ситого» життя українського селянина. Це робилося, щоб довести закордонним делегаціям хибність чуток про голод і обґрунтувати відмову СРСР від допомоги Ліги Націй. Це були, дійсно, жорстокі методи. Відомо, що навіть Гітлер виділив фінансову допомогу німцям, що потерпали від голоду на українських територіях. Проте він дав наказ допомагати і іншому населенню. Адже перед голодом-всі рівні. Але це не змогло завадити радянській владі виконати свою мету-знищити українську націю. Німців змушували писати листи про свою відмову від допомоги, або їхати до Сибіру. Таким чином створювалася ілюзія для Європи та Заходу щодо стабільності ситуації в Радянському Союзі. Також, внаслідок репресій,мав місце й духовний геноцид. Люди зрікалися власної нації! На Кубані, де проживало 1,5 млн. українців, більшовики ввели заборону українських шкіл,газет, а у голоді звинуватили петлюрівців.Згодом відбулося припинення украінізаціі. Щодо інших націй-подібних репресій не було! Останньою ознакою геноциду є переселення росіян у вимерлі села на сході та півдні України. Відбувалося зросійщення та асиміляція українців.

Тож Голодомор 1932-1933 років- це були сплановані дії більшовицької Московщини, спрямовані на максимальне зменшення чисельності українського народу і поневолення української нації. Ми повинні пам’ятати цю темну сторінку в нашій історіі і вшановувати пам’ять наших невинно-загиблих земляків!