Українська культура 1917-20 рр

.

Українська культура 1917-20 рр

 Складні й неоднозначні соціальні, економічні та політичні процеси справили значний вплив на культурне життя тогочасного суспільства. Без перебільшення можна сказати, що особливо плідними з цього огляду були роки української революції та боротьби за збереження української державності. Багато з того, що було зроблено Центральною Радою, Українською Державою гетьмана П. Скоропадського, Директорією УНР у сфері культури, було зроблено вперше в новітній історії України.

1.Освіта:

Почнемо з періоду правління П. Скоропадського. За часи його гетьманування було зроблено великий крок у напрям розвитку української освіти. Він провів українізацію загальноосвітніх шкіл (на осінь 1918р. в Україні вже було близько 150 українських гімназій). Був прийнятий закон про обов`язкове вивчення української мови і літератури, а також історії та географії України в усіх середніх школах. Було реорганізовано народний університет в Києві в державний український університет, відкрито український університет в Кам`янці-Подільському, у російськомовних університетах Києва, Харкова, Одеси відкривалися кафедри української мови. Створено національну Академію наук, першим президентом якої став академік В. Вернадський. Започатковано Національну бібліотеку, засновано Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Український національний театр (керівник П. Саксаганський), «Молодий театр» (кер. Лесь Курбас). П.Скоропадський проводив активну українізацію. (+++)

Підчас правління Директорії і Денікінського режиму ніяких особливих реформ прийнято не було.

Радянська ж влада ліквідує неписемнність(+), пропагує ідеологізацію(-), відкриває трудові школи, робить семирічну освіту, скасовує плату за навчання(+), створює педагогічні інститути() ліквідує всі інститути(1920р.) (-), вся наукова робота контролюється академією наук.

2. Література:

Літературний процес в Україні 1917-1921 рр. пов'язаний як з іменами вже відомих письменників і поетів, так і з новими іменами літераторів, талант яких почав розкриватися в умовах революції і визвольних змагань. Політичні симпатії більшості з них були на боці українських національних партій, Центральної Ради, а пізніше Директорії.

Тоді на Україні основними були напрями: романтизм(яскравими представниками якого були О.Олесь(Кандиба), І.Блакитний, В.Сосюра),неокласицизм (М.Рильський, М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара, Ю. Клен ), символізм(П.Тичина, Я.Савченко, Д.Загул),панфутуризм( М. Семенко)

 3. Образотворче мистецтво:

Національно-демократична революція і жорстока збройна боротьба за захист її завоювань були складною сторінкою в новітній історії українського образотворчого мистецтва. Підчас війни загинули великі художні цінності: картини, скульптури, монументи, архітектурні ансамблі. Але разом з тим побачили світ художні твори, що несли на собі відбиток часу.

Мабудь, одна з найбільш важливих подій було відкриття академії мистецтв(5 грудня 1917 р.), активно цьому сприяли М. Грушевський - голова Центральної Ради, І. Стешенко — генеральний секретар освіти, М. Біляшівський — директор Київського міського музею, інші визначні політичні діячі, художники, вчені. Очолював академію М.Бойчук.

Школа Бойчука справила значний вплив на подальший розвиток не лише українського, а й світового мистецтва. Його послідовники творили в багатьох країнах світу.

4.Театр, музика:

У 1917-1920 рр. відчутних змін зазнала театральна справа. За часів гетьмана був заснований Український театр драми та опери, виник ряд інших творчих колективів.

Було відновлено театр української драми(1918р.), відкрито Молодий театр Л.Курбаса (київ), театр на чалі з Г.Юрою (нині І.Франка), створена українська державна капела (О.Кошиць), державний симфонічний оркестр.Відомими стали композитори Б. Лятошинський, М. Леонтович, Г.Верьовка

5.Релігія:

- Починається антирелігійна компанія, - Українська автокефальна церква зникає і переходить під Московський патріархат (РПЦ)

В українській культурі 1917-1920 рр. було чимало труднощів,проблем. Особливо це стосується часів, коли нашу культуру намагалися знищити антиукраїнські сили. Найбільшої шкоди розвиткові національного відродження,на мою думку,завдала Радянська влада, що протягом багатьох років намагалася довести, що Україна не має власної нації, але наш народ не втомлювався доводити зворотнє, і робив це,не зважаючи на чимало перешкод, дуже успішно!