Сімейна політика Швеції
Скандинави толерасти.
Швеція переживає кризу інституту сім'ї, констатує українська газета «Дзеркало тижня». На думку оглядача, це - результат багаторічної політики правління соціал-демократичної партії, метою якої було одержати повний контроль над суспільством. Так чи хороша хвалена соціальна модель шведського соціальної держави? Редакція БНКомі пропонує обговорити це своїм читачам.
Заможне суспільство вмираючих в самотності
Швеція відома своїми суперконцернами («Вольво», «Еріксон», «Ікеа», «Сааб») і масштабними соціальними програмами, спрямованими на підтримку незахищених верств суспільства. Частка валового внутрішнього продукту, що витрачається, до прикладу, на соціальне забезпечення літніх і старих, - найвища в світі. Є безкоштовне медичне обслуговування. На фінансування охорони здоров'я йде близько 80% прибуткових податків.
Але є й інша статистика. У шведській столиці Стокгольмі 90% померлих кремують, 45% урн родичі не забирають. У переважній більшості похорони проходять «без церемоній». Працівники крематорію не знають, чиї останки конкретно спалюють, бо на урнах - лише ідентифікаційний номер. З економічних міркувань, енергію, отриману від спалених урн, за вибором включають в обігрів власного будинку або в систему обігріву міста. Відсутність похоронних церемоній - це лише частина загальної тенденції обривання чуттєвих і емоційних уз в багатьох шведських сім'ях. Редактор шведського видання Nyliberalen Генріх Бейке, пояснюючи причини явища, відзначає: «Сім'я стала метою атак соціалістів, оскільки за своєю природою виступає організацією, альтернативної державним інститутам опікунства. Сім'я покликана захищати людину. Коли у нього виникають проблеми, наприклад відсутність грошей або погіршення здоров'я, людина завжди може звернутися за допомогою до родичів. Шведське держава прагне впродовж десятиліть розірвати ці сімейні відносини і зв'язки, - допомагаючи безпосередньо кожній людині, і таким чином роблячи його залежним від себе ».
Правильним курсом Важко повірити, але ще до початку тридцятих років минулого століття Швеція була убогою аграрною країною, піддані якої масово емігрували в пошуках кращого життя. Розбагатіти Швеція зуміла під час Другої світової війни завдяки своїй обережною політиці «подвійних стандартів». Незважаючи на формальний нейтралітет, вона надавала фашистської Німеччини кредити, поставляла власне озброєння і була найбільшим постачальником залізної руди для потреб німецької військової промисловості. Під проводом соціал-демократії в 1940-і і 50-і роки було здійснено ряд реформ, у сукупності що заклали основи шведської держави загального добробуту. Тривалий період гегемонії соціал-демократів перервав економічна криза початку 70-х, і з 1976 року зміни кабінетів стали відбуватися частіше. Сьогодні знаходиться в опозиції соціал-демократія знайшла нового лідера - 55-річного Стефана Лювена, голову профспілки металістів, який працював зварювальником. Цікаво, що в Швеції, що славиться високим рівнем освіти і його доступністю (фінансування вузів на 80% здійснюється з держбюджету), Стефан Лювен став четвертим лідером партії без вищої освіти. Йоран Перссон був навіть прем'єр-міністром (1996-2006). По всій видимості, в Швеції не надають великого значення освітньому рівню політиків (згідно з дослідженнями, він найнижчий в Європі). Тут вважається нормальним, що міністр сільського господарства - фермер, а міністр охорони здоров'я - доктор. Уряд (і це закріплено в Конституції) тільки визначає напрями, а керують країною центральні урядові установи.
Робити це їм стає все складніше. Впливають і загальний економічна криза і власні проблеми. Швеція старіє. Середня тривалість життя 78,6 років у чоловіків і 83,2 року у жінок. Частка населення у віці від 80 років і старше досягла найвищого показника серед країн-членів ЄС - 5,3%. З 9,3 млн. населення Швеції 18% - особи старше 65 років. За прогнозами, до 2030 року їх частка зросте до 23%.
«Якщо ми хочемо щоб в майбутньому наша пенсія була еквівалентна справжньої, ми повинні працювати довше, - заявив прем'єр-міністр Швеції Фредрік Рейнфельдт на форумі, присвяченому проблемам Північних країн, що пройшов 9 лютого 2012 в Стокгольмі. - З урахуванням зниження народжуваності, на пенсію йти необхідно у віці 75 років, інакше ми повторимо сценарій Греції ». Пластикові батьки У Швеції кожна четверта дитина має коріння за її межами (дані офіційного бюлетеня (
www.sweden.se). Найчастіше це вихідці з Іраку або колишньої Югославії. Вже виросло ціле покоління таких шведів. А тому тут звичні найрізноманітніші національності та раси. З народжених у Швеції дітей - 60% позашлюбні. 20% виховуються одним батьком. Молоді не поспішають оформлювати стосунки - «притираються» в цивільних шлюбах, званих sambo - коли пари живуть разом, і serbo - коли живуть окремо. На число реєструються щорічно 38 тис. узаконених відносин - 31 тис. розлучень. В середньому за плечима кожного з подружжя по три шлюби, що означає наявність у дитини величезного числа родичів і декількох батьків. Вони отримали назву «пластикові батьки». Держава навіть фінансує дослідження, які повинні довести позитивний вплив такого типу відносин на дітей: переходячи після чергових розлучень від одних батьків до інших, діти набувають життєвий досвід і досвід соціальних відносин, який стане їм у нагоді в дорослому житті.
Оскільки звернення «мачуха» або «вітчим» пов'язані з не дуже приємними асоціаціями (тут теж знають історію про Попелюшку), шведи постановили вживати заміщають визначення «батько один» і «батько два». Це засновується також з міркувань гендерної рівності. Руйнування стереотипів про роль чоловіка і жінки в суспільстві є основним завданням загальнонаціональної програми дошкільного виховання. Методи іноді здаються решті світу надто радикальними. Так, сенсацією став дитячий сад, відкритий в 2010 році в Содермальме, районі Стокгольма. Співробітники установи замінили в обігу до дітей «він» і «вона», по-шведськи, відповідно, «han» і «hon», на безстатеве слово «hen», якого немає в класичному мовою, але є в ужитку в гомосексуалістів. Відучуючи від «гендерних стереотипів», дітям замість звичних казок читають книжки, в яких, наприклад, два самці-жирафа дуже переживали, що не можуть мати дітей, поки не знайшли кинуте крокодилів яйце.
Шведська сім'я
За даними шведської Асоціації сексуального рівності (RFSL), в Швеції понад 40 тис. дітей мають батьків (або одного з батьків) - гомосексуалістів. Коли в 1995 році в країні були легалізовані гомосексуальні шлюби, парламент затвердив що це будуть шлюби суто цивільні, і вони не будуть освячуватися церквою. Однак гомосексуалісти теж хотіли мати таку можливість. Була зроблена перша поступка: їх благословляли, але без свідків і відмовляли в молитві. Але гомосексуалісти хотіли повної церемонії і всього «Мендельсона». У 1998 році в Швеції пройшов всеєвропейський парад геїв. Сенсацією також стала виставка фотографа Елізабет Ольсон, що зобразила Христа і його апостолів гомосексуалістами. Виставка користувалася величезною популярністю, природно, насамперед серед геїв. Одним з місць, де вона проходила, була кафедра Лютеранської церкви.
Але справжні баталії розгорілися в 2003-2004 роках після виступу пастора Оке Гріна, який у своїй проповіді засудив гомосексуальні зв'язки, називаючи їх грішними. Він цитував фрагменти Священного писання, стверджуючи, що Біблія дуже точно визначає гомосексуалізм як гріх. На що з іншого табору відповідали: «Біблія не зійшла на нас з небес, сама по собі не є Божим знаменням, не відповідає на всі наші запитання. Питання, які були актуальними у часи написання Біблії, - не наші питання ». За «неповагу до сексуальної меншини» пастор був засуджений Судом першої інстанції на місяць ув'язнення. Суд другої інстанції його виправдав. У 2005 році справа дійшла до Верховного суду, який визнав пастора невинним. Це викликало протест геїв, з їхнього боку на адресу пастора продовжують звучати погрози. Гомосексуальних сімей стане більше, - передбачають в організації RFSL. Цьому сприяє прийняття шведським парламентом закону про штучне запліднення лесбійських пар. За законом, жінки-лесбіянки мають право на екстракорпоральне запліднення за рахунок держави.
Цікаво, що рапорт RFSL також інформує: кожен третій випадок насильства в Швеції відбувається в лесбійської сім'ї. І хоча тут є куди звернутися в такій ситуації, у працівників установ не вкладається в голові що жінки можуть бити один одного, адже вважається, що по природі вони не агресивні. Проблема насильства існує і в чоловічих шлюбах.
«Відбувається величезна зміна ментальності і потрібна зміна традицій. Традиційна форма сім'ї не відповідає реаліям сучасності. Необхідні нові сімейні відносини, - з інтерв'ю діячки молодіжного відділення шведської партії зелених Еліни Аберг польському виданню Wprost. - У нашій партії ми говоримо, наприклад, про полігамних зв'язках як суспільно прийнятних ». Явище для Швеції не нове. На хвилі сексуальної революції минулого століття тут вже був досвід проживання молоді в загальних комунах, які по-шведськи називаються «колективи».
Недоторкані
Шведське держава перейняло на себе практично повний контроль над вихованням дітей. Високі податки роблять неможливим утримувати сім'ю з однієї заробітної плати, і тому, як правило, обоє батьків працюють, а дитина протягом дня перебуває в школі або інших установах суспільної опіки. Шведським урядом створено спеціальний інститут омбудсмена, покликаний захищати права та інтереси дітей. Є цілий ряд організацій: BRIS («Права дітей в суспільстві») - чергова телефонна і електронна лінії для дітей та підлітків; Friends («Друзі») - допомога, якщо однолітки кривдять, і ін. З 1979 року тут існує абсолютна заборона на тілесне покарання дітей. Батьки не можуть безкарно дати дитині запотиличник, потягнути за вухо або підвищити на нього голос. За побиття дитини загрожує 10 років в'язниці. Ще з дитячого саду діти в подробицях проінформовані про свої права і необхідності повідомляти поліції про такого роду пригодах. І вони цим користуються. У конфлікті між інтересом дитини і інтересом батька держава приймає сторону дитини. Гучний розголос отримала історія дівчинки-підлітка, яка звинуватила свого вітчима у побитті і сексуальних домаганнях. 12-Летняни Агнета просто розсердилась на нього за те, що він приспав кошенят, а вона хотіла їх залишити. Вона звернулася в поліцію, проінструктувавши свою молодшу трирічну сестричку, що слід говорити. На підставі показань вітчим був затриманий і засуджений. Мати, яка не повірила дочки, була позбавлена ??права батьківської опіки. Агнету передали в прийомну сім'ю.
Через три місяці дівчинка зрозуміла, що вчинила неправильно, пробувала повернути свою заяву і звільнити вітчима. Але юридична машина вже закрутилася. До того ж ніхто не сприймав каяття дівчинки серйозно, адже жертви інцесту дуже часто відмовляються від своїх свідчень. Дійшло до того, що «жертва» стала писати в різні інстанції, генеральному прокурору зокрема, де докладно описала всю історію, що вітчим невинний, що вона все придумала, пояснила чому. Але прокурор теж не втрутився.
У праві на виховання дітей відмовлено не тільки батькам, але і вчителям. До восьмого класу учням не ставиться оцінок, невстигаючих не залишають на другий рік, ну і, звичайно, нікого не виганяють зі школи. Учні говорять вчителю «ти», і вони не зобов'язані відповідати на вчительські вітання. Вчителі скаржаться, що в класах важко працювати через хаос, шуму та агресії на уроках.
Диктатура соціалізму
У шведському законодавстві немає поняття влади батьків як в побутовому, так і в юридичному сенсі. Ні категорії «батьківське право», є «право опіки та відповідальності за дитину», яке за законом в однаковій мірі несуть батьки і держава. Але держава вважає, що воно здатне краще опікати і виховувати, а тому втручається в сімейний виховний процес. Головним установою такого роду є Центральна рада з питань охорони здоров'я та соціального захисту, який в Швеції називають «соціалом». Щорічно у батьків забирають у середньому 12 тис. дітей. Роблять це з благими намірами. Приводом можуть бути «помилки у вихованні», «розумова нерозвиненість батьків» і навіть «надмірна опіка».
Так, Мар'яна Зігстроем була позбавлена ??батьківських прав, тому що «дуже опікала» свого хворого на епілепсію сина Даніеля. Хлопчик переходив з родини в родину, стан його погіршувався. Даніель написав матері близько 40 листів з проханням про допомогу, та зверталася в різні соціальні та урядові організації, але безуспішно. Син помер, тому що під час нападу черговий опікун просто не знав як йому допомогти. Мар'яна Зігстроем висунула звинувачення державі. Програла у всіх інстанціях. Більш того, держава зобов'язала жінку відшкодувати судові витрати в розмірі 1,5 млн. крон.
З цього приводу відомий скандинавський письменник і журналіст польського походження Мачей Заремба, перейнявшись історією Мар'яни Зігстроем і безрезультатно волає до справедливості зі сторінок шведських видань, сказав спересердя: «Називати Швецію державою права - це« похмуро жартувати ». Він також зазначив, що шведське держава, в минулому сторіччі перетягнувши на себе обов'язки сім'ї, сьогодні вже не в змозі виконувати ці функції. Через брак грошей закриваються не тільки центри опіки, але і школи, дитячі садки. «А коли державна модель не функціонує, доводиться волею-неволею переосмислювати сімейні цінності: відомо, що матір заради порятунку своєї дитини кидалася під поїзд. Але досі цього не робила жодна соціальна комісія ».