На переправі коней не міняють

Як виглядатиме майбутній парламент більш-менш ясно вже зараз. По усередненим даним останніх соцопитувань там буде 5 партій, які зроблять парламент симетричним. На крайньому правому фланзі повинна бути Свобода. І це було б природно – крайня права риторика проти крайньої лівої, яку озвучуватимуть комуністи, котрі гарантовано займуть крайній лівий фланг. Хоча популізм обох навряд чи буде корисним народу. 

Правий фланг зі зміщенням до центру займе Батьківщина як мішанка правих (чи як у нас люблять називати – національна-демократичних), ліберальних і центристських сил. Симетрично їм з лівого боку місце займе Партія Регіонів. Місце ж УДАРу буде в центрі – там, де зазвичай сидять власники «золотих акцій». Від цієї партії може залежати доля питань конституційної ваги. Постає тільки одне, але дуже важливе питання – чи займе ця сила позицію квд (куди вітер дує) чи стійку опозиційну? Історія вчить, що партії центру більше тяжіють до участі у владі. Класичний приклад – Народна партія Литвина. Але як буде у випадку з Кличком – не певен що хто-небудь з непосвячених може спрогнозувати. Бо ні я, ні хто-небудь інший з виборців не бачили його вповні в критичних ситуаціях. 

Здоровий глузд підказує, що у відповідальні моменти, як зараз в Україні, ризиковано голосувати на авось, а варто обирати тих, в кому найбільше впевнений. Для мене це – Батьківщина. 

Навіть якщо просто порівняти першу тридцятку списків Батьківщини і того ж УДАРу (це приблизно стільки, скільки за прогнозами соціологів пройде від обох до парламенту – по 16%), і відібрати тих людей, про яких я більш-менш знаю чи хотів би бачити їх у парламенті, то зі списку Кличка таких буде 5: Кличко, Наливайченко, Продан, Геращенко, Пинзеник. А от у Батьківщини таки буде в три рази більше: Яценюк, Гриценко, Турчинов, Кириленко, Немиря, Томенко, Княжицкий, Джемилев, Кириленко, Мартиненко, Пишний, Власенко, Парубий, Аваков, Оробець. 

В останні три роки Батьківщина пройшла через значні випробування. Такі речі гартують. Можна сказати, що зараз там залишились найбільш стійкі політики. Крім того, досвідчені. Такі можуть протистояти. Звичайно, і до них є досить питань. Можна закинути і «здачу мови» чи флоту, та все що завгодно. Але це політика. Ляпи трапляються завжди і у всіх. А життя продовжується і наразі діяльність саме цих політиків видається мені найбільш прогнозованою і вартою довіри. Та й зі всіх сил, які потраплять до парламенту, саме ця найбільш наближена до вираження в парламенті і моїх інтересів як виборця національно-демократичного спрямування. 

Визнаю, що такий підхід дещо спрощений. Можливо, я і не правий. Але це вже сотні разів продумано. І саме такий висновок для себе я зробив. Кожен з вас в своєму раціо може прийти до якого-небудь іншого висновку. Головне, щоб в день вибору в кабінці з ручкою в руці ми робили вибір мозгами, а не серцем, шлунком чи чим іншим.