Мої надії на угоду з ЄС

Я дійсно надіюсь, що після угоди у нас запровадяться більш цивілізовані порядки, коли молодим не доведеться пробиватись через залізобетонну стіну кумівства і темного совка...

В 2006 році я виграв у конкурсі й поїхав на стипендійну програму до Варшавського університету вивчати досвід інтеграції Польщі з ЄС.

Тоді наша "помаранчева" влада на хвилі піднесення якраз оголосила це національною політикою. Тобто питання було в тренді.

Мені неймовірно пощастило – я потрапив до професора Анджея Ананіча, який був не хто інший як секретар, а фактично - керівник переговорної групи по вступу Польщі до ЄС.

В Україні його роль сьогодні виконує колосальної ваги профі – Валерій П'ятницькій, який незаслужено майже відсутній в медіа просторі (недавно записав з ним інтерв’ю, яке можна прочитати тут). Фактично завдяки його команді ми зараз й підготували Угоду про асоціацію з ЄС.

Але вернемось до пана Ананіча. Так от, пан професор дуже прагматично підходив до питання стосунків України з ЄС. Бо в мене тоді був такий наївний погляд – нас мусять взяти в ЄС, ну бо ж ми уже "демократичні".

Але у кінці-кінців професора прагматизм і мій романтизм вилились у один важливий висновок дипломної роботи (польською її можна подивитись тут, а витяги українською тут або тут).

Цей висновок стосувався того, що Україні якнайшвидше треба створювати з ЄС поглиблену зону вільної торгівлі.

Це було в 2006. Зараз 2013 рік і влада тільки підходить до цього важливого моменту.

Так от, пригадую, як хотів тоді ті знання втілити в роботі. Багато-куди стукався, вважаючи, що це комусь буде потрібно. Молодий був, наївний.

Але ви знаєте, я зараз дуже радий, що ми нарешті підходимо до цього глобального рішення. Воно дійсно буде корисним для нас (про це я писав).

Я дійсно надіюсь, що після угоди у нас запровадяться більш цивілізовані порядки, коли молодим не доведеться так пробиватись через залізобетонну стіну кумівства і темного совка, як тоді мені доводилось.

Я дійсно дуже надіюсь, що молодим буде більше відкрита дорога, з'являться нові перспективи, а в держорганах нарешті настане порядок і вся ця система запрацює якось, ну, не через жопу.

Може я й досі наївний. Але я розумію, що хоч люди самі по собі враз не міняються, але різні умови середовища змушують їх по-різному діяти.

І коли при кучмо-януковицькому свавіллі ця вся зграя нагорі могла чутись безнаказано, то зараз вже вступлять в силу нові домовленості й нові правила гри.

І я дуже надіюсь, що це допоможе все це свавілля звести до мінімуму.

Я вірю в це, бо тут діє закон  здорового глузду і природного поступу.