Українське судочинство: хто платить, той і замовляє рішення

Цими вихідними всі служителі Феміди України відзначали своє професійне свято - день суддів.

Традиційно їх привітав Президент, як і у попередні роки, обмежившись декларативною пафосною риторикою. Так, очільник країни звертався до справедливості, незалежності та неупередженості суддів, як до основних складових їхньої професії. Але Президент «чомусь» забув сказати про іншу сторону вітчизняного правосуддя, яка нині і є його справжнім обличчям – про корупцію, хабарництво та упередженість. А найцікавішим у даній ситуації є те, що всі ці негативні явища «розквітли» як раз за часів каденції Януковича.

Зокрема, за останні три роки рівень довіри населення до українських судів впав до рекордно низького показника – наразі не більше 2,5% українців вірять служителям Феміди. А рівень корупції просто зашкалює.

Для більшої наочності проблеми давайте з’ясуємо, як саме відзначились українські судді у ході цьогорічних парламентських виборів і хто отримав найбільший зиск із прийнятих ними рішень.

Все почалось з того, що Вищий адміністративний суд відмовився задовольняти позов Батьківщини з приводу неправомірного невключення ЦВК Юрія Луценко та Юлії Тимошенко до виборчого списку.

Далі - більше. Всі чудово пам’ятають особливості цієї виборчої кампанії – залучення адміністративного ресурсу та сотні  фактів підкупу виборців з боку провладних кандидатів. Беззаперечних доказів цьому безліч. Але судді закривали очі на такі порушення, виносячи рішення під копірку по всіх регіонах країни.

 Ну а апогеєм «справедливості» вітчизняних суддів можна назвати події під час встановлення результатів виборів в окремих одномандатних округах. Особливо «відзначились» у сумнозвісному 94 окрузі (Київська область). Тут все почалось з низки протизаконних рішень районних судів Київської області. Зокрема, значну кількість справ було «довірено» голові Обухівського райсуду Оксані Степановій, більше відомій в Україні, як "суддя Луценко", оскільки свого часу прийняла незаконне рішення про арешт опозиціонера. Іншу частину справ розглядав голова Васильківського райсуду Віктор Степаненко. Цікавим є те, що до цього судді раніше було застосовано дисциплінарне стягнення. Напевне, захиталось під ним крісло голови суду, от і довелось під час парламентських виборів заробляти собі новий кредит довіри у чинної влади.

Всі ці рішення були оскаржені до Київського апеляційного адміністративного суду. Але, як виявилося, даремно. А тепер увага! Всього 28 справ у різних колегіях розглянуло аж 36 суддів, тобто майже весь склад суду. Це може свідчити тільки про одне – фактично на стороні фальсифікаторів стояв цілий суд.

Ну а повний верх цинізму було продемонстровано у стінах Вищого адмінсуду. Так, у суді Батьківщина просила врахувати голоси більше 30 тисяч виборців по 94 округу під час встановлення результатів у межах всієї країни. Але колегія суддів прийшла до безпрецедентного висновку, якого Україна досі не знала, – неврахування такої кількості голосів виборців не є порушенням, оскільки…. результати від цього не зміняться. Таким своїм рішенням вони показали, що в цій країні 30 тисяч громадян "погоди не роблять", а тому їхніми правами можна нехтувати.

Як сказав Цицерон, суддя - це мовець закон. Проте, як бачимо, в нашій країні суддя має зовсім інший образ, який чим далі, тим менше асоціюється із законністю. Але так триватиме вже недовго. Хтось може сказати, що нещодавні парламентські вибори це вже історія. Це справді так. Але папери не горять і на кожний факт порушення закону буде відповідне адекватне реагування, а всі порушники, навіть у мантіях суддів, понесуть відповідальність.  

Спеціально для цього фракція Батьківщина ініціюватиме в стінах парламенту створення тимчасової слідчої комісії з питань розслідування фактів фальсифікацій на виборах до Верховної Ради України, які відбулися 28 жовтня 2012 року.