Що заважає здешевленню бензину?

За рішенням експертно-аналітичної групи (ЕАГ) з питань функціонування ринку нафтопродуктів при Кабінеті міністрів України з 15 травня ціни на пальне вже мали б впасти на 10 копійок за літр. А до кінця місяця ціни на бензини мають знизитися на 40 коп./л, на дизпаливо – 30 коп./л. Такі оптимістичні плани в Міненерговугілля будують на основі інформації про нагромаджені в країні за останній час запаси палива і тенденції до зниження цін на європейських ринках та у США. Наприклад, в першій декаді травня в США нафтопродукти подешевшали до мінімуму останніх трьох місяців - $3,75 за галон або близько $1 за літр. Відносно лютневих максимумів на торгах у Нью-Йорку вартість нафти на початку травня впала вже на 14%.

Проте, цінники на заправках великих мереж АЗС України поки що показують зниження вартості палива не більше ніж на 5 коп., а середні ціни на бензин зовсім не змінилися. По даним на 26 травня, літр А-80 коштував 10,36 грн, А-95 – 11,30 грн, А-95+ - 12,06 грн, ДП – 10,25 грн. Власники АЗС кивають на оптовиків, які, мовляв, тримають ціну. Власне виробництво забезпечує ледве один НПЗ, а перелік імпортерів палива змінюється кожного місяця і домовлятися державі просто нема з ким. На самих АЗС зниження цін можуть бути різними, в залежності з наявним рівнем квітневих запасів палива (які були придбані по високій ціні). 

Як бачимо, вимоги ЕАГ знизити ціну з конкретної дати на конкретну суму вже самі по собі безпідставні, так само як і економічні розрахунки чиновників. Скажімо, вже два роки урядові експерти встановлюють для бензину ціновий коридор, який майже нічого не має спільного із реаліями ринку. Тому не дивно, що на нього ніхто вже давно не звертає уваги.

Але не можна казати, що власники АЗС не зацікавлені у зниженні цін, бо цей бізнес працює з обороту, а внаслідок подорожчання в березні-квітні продажі палива вже впали на 15% у порівнянні із минулорічними показниками. Якраз на зменшення вартості пального розрахований урядовий законопроект (№10379 від 23.04.12 р., прийнято в цілому 15 травня), який вводить так звану плаваючу ставку акцизного збору. До кінця року діючі акцизи на нафтопродукти приймаються як базові. До базової ставки  кожної декади будуть додавати або віднімати (в залежності від середньої вартості нафти марки Brent на біржі ICE за попередню декаду) коригувальну суму. Ця сума не може перевищувати 50% базової ставки, а її застосування має підвищувати акциз у разі зниження цін на нафту і навпаки.

На жаль, зміст прийнятого закону розходиться із заявленими цілями. Бо фактично зниження суми акцизів може відбутися лише при умові перевищення ціни нафти позначки у $125 за барель. В усіх інших випадках акциз або зростає, або залишається на нинішньому рівні. Відповідно, ціна палива в Україні, як мінімум залишиться такою самою, а при подорожчанні нафти – знову почне зростати.

Акциз на паливо – це засіб зменшення впливу коливання світових цін, природа яких часто є спекулятивною. Тобто у разі спекулятивного підняття цін на нафту держава має нівелювати вплив цих коливань для стимулювання попиту. В Україні ж роздрібний ринок прив’язали до біржових спекуляцій. Справа в тому, що подекадне коригування акцизу не дозволить учасникам ринку вчасно планувати свої закупки та й всю свою діяльність в цілому. Міняти ставки треба не частіше чим раз у місяць або навіть квартал. Крім того, у держави з’являється спокуса затримувати партії нафтопродуктів з метою отримання більш високої суми акцизу. Таким чином, пересічні українці взагалі можуть не дочекатися здешевлення палива.

           Між тим, якщо уряд насправді хоче знизити ціни на пальне, це можна зробити, перерозподіливши податкове навантаження на нафтодобувні компанії, щоб за рахунок оподаткування надприбутків можна було б забезпечити більш низьку ціну кінцевого продукту. Крім того, не варто забувати, що біля чверті ринку палива в Україні – це неякісний та сфальсифікований продукт. Тому лише за рахунок постійного контролю якості палива відповідними державними органами можна було би значно підвищити доходи бюджету за рахунок легалізації ринку. Ці додаткові надходження можна було би використати для компенсації втрат бюджету від зниження податків на пальне.