Фонд гарантованої ліквідації

Фонд гарантованої ліквідації

Якщо підписаний президентом 19 березня Закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» буде опубліковано до квітня, то вже у жовтні (через півроку після опублікування) в Україні з’явиться новий орган фінансового контролю – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі – ФГВФО). Крім того, прийняття НБУ рішення про віднесення того чи іншого банку до категорії проблемних стане банківською таємницею.

Ці зміни були необхідні, як пояснюють автори законопроекту №9342 (який врешті і був прийнятий як закон), аби зміцнити вітчизняну фінансову систему та надати їй можливість залучати фінансові ресурси задля стабільної та надійної роботи. Бо, як свідчить досвід Нацбанку, отриманий в умовах системної фінансової кризи, у процесі роботи з проблемними фінустановами та виведення з ринку неплатоспроможних банків не завжди вдавалося на достатньому рівні забезпечити  необхідну ефективність та оперативність дій. Тому, щоб зменшити навантаження на підрозділи банківського нагляду НБУ, які вимушені займатися проблемними банками та виведенням з ринку неплатоспроможних банків було вирішено передати ці функції ФГВФО, який до сих пір  виступав лише у якості виплатної каси по розрахунку із вкладниками прогорілих банків.

Передбачається, що підзвітний Кабміну та НБУ фонд гарантування вкладів зможе не тільки контролювати виконання банками зобов’язань по участі в системі гарантування вкладів (куди мають увійти всі банківські установи), а й видавати нормативні акти у межах своєї компетенції. Зокрема, вивід банку з ринку та призначення тимчасової адміністрації Фонд може розпочати лише після того, як НБУ прийме рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

В цілому, закон передбачає, що Нацбанк продовжуватиме виконувати функції з банківського регулювання та нагляду, у тому числі здійснюватиме посилений нагляд за діяльністю проблемних банків, крім запровадження тимчасової адміністрації або призначення ліквідатора. В той же час, ФГВФО здійснюватиме виведення з ринку лише неплатоспроможних  банків найменш витратним методом.

До таких фінустанов банк може бути віднесений, наприклад, у випадку не приведення своєї діяльності у відповідність із законом протягом 180 днів після визнання його проблемним банком. А проблемним він може стати по одному із п’яти критеріїв, визначених у новому законі. Проте остаточно ліквідувати банк може лише НБУ.

На перший погляд ідея запровадження державного інституту, який би опікувався проблемами виведення з ринку збанкрутілих фінустанов, розпродажу їхнього майна та розрахунку із вкладниками і кредиторами виглядає слушною та такою, що відповідає міжнародному досвіду. Але зважаючи на українські реалії, можна припустити, що розділення відповідальності між НБУ та ФГВФО спричинить зайву непрозорість самого процесу ліквідації.