Збитковість української банківської системи

Збитковість української банківської системи

Збитки українських банків у минулому році знизилися на 40,8% (до 7,708 млрд грн) у порівнянні з 2010 р. (13,027 млрд грн). Але не зважаючи на це статистика НБУ знову зафіксувала сумарний від’ємний результат по системі – вже третій рік поспіль. До того ж збільшилася кількість банків, що перебувають у стадії ліквідації (з 18 до 21).

Незважаючи на постійне скорочення видатків ( 150 486 млрд грн. і за минулий рік вони виросли тільки на 0,4%) вітчизняні фінансові установи все ще не можуть загалом перевищити їх своїми доходами ( 142,778 млрд грн ). Більше 80% доходу 176 діючих (із 198 зареєстрованих) банків склали процентні доходи, тому  погіршення якості кредитного портфелю банків та падіння об’ємів кредитування в умовах фінансово-економічної кризи 2008-2009 років – одна із причин збитковості.

Але у порівнянні із українськими «дочками» зарубіжних фінансових структур, вітчизняні банкіри почуваються значно краще. Щорічна звітність іноземних банків (переважно європейських) в Україні фіксує лише зростання збитковості їхньої роботи. Як результат – вихід банків з іноземним капіталом із роздрібного сегменту ринку (роботи із фізособами) або навіть повне звертання бізнесу в Україні. Цікаво, що на даний час саме цей сегмент є найбільш привабливим для роботи, тому що більшість корпоративних клієнтів не в змозі кредитуватися на діючих умовах, або не відповідають вимогам банкірів.

Що ж заважає іноземцям конкурувати на рівних, чи може українським банкам вдома і стіни допомагають? Секрет простий: вітчизняні фінансисти, що давно пристосувалися до несподіванок нашого законодавства та специфіки роботи контролюючих органів, краще знають, як правильно відзвітувати, не показуючи всіх проблем. Звісно, приховавши їх лише на деякий час. Наприклад, провести реструктуризацію проблемних кредитів.

Іноземці ж більш звикли до «прозорої» роботи по-європейські і менше схильні ризикувати (скажімо, при оцінці застави по кредиту та самого позичальника). В тому числі тому, що виявилися не в змозі пристосуватися до реалій роботи української судової системи та виконавчої служби у випадках з проблемними клієнтами. Тому, на перший погляд, у виграші залишаються вітчизняні банки. Але чи спрацює принцип «хто не ризикує, той не п’є шампанського», залишається питанням.