Електрона помилка податківців

Електрона помилка податківців

Нещодавно начальник української податкової міліції заявив, що ДПСУ має намір взяти під контроль ринок електронних грошей, платіжні термінали та інтернет-торгівлю. Свої дії силовики пояснюють боротьбою із кіберзлочинністю. Чим і займатиметься окремий спецпідрозділ податкової міліції, куди вже відбувається набір фахівців, які «протистоятимуть кіберзлочинності, пов`язаній з несплатою податків». Обсяги електронної торгівлі зростають, податкові надходження – ні.

За оцінками відомства, обіг електронних грошей в Україні у 2011 році вже досяг 2,5 млрд грн, що майже удвічі більше ніж у 2009 р. (1,3 млрд грн) та вдесятеро – порівняно із 2007 роком (250 млн грн). Очікується, що до 2014 р. обіг електронних грошей в Україні сягне 15 млрд грн. Звісно такі гроші бентежать уяву людей, які вважають себе головними наповнювачами бюджету. Тому разом із НБУ вони мають наміри встановити жорсткий контроль над будь-якою оплатою в українській інтернет-мережі.

Але той же НБУ, вочевидь, вкладає дещо інший зміст у термін електронні гроші, ніж це роблять податківці. Тому що Нацбанк вже не раз заявляв, що в Україні є лише 2 системи електронних грошей, а працює з яких лише одна. Це Національна система масових електронних платежів (НСМЕП), в якій електронні гроші емітуються на базі старт-карт. Але її оборот в сотні раз нижчий від об’єму обігу. Інші є незареєстрованими, або зазвичай не українським продуктом.

Електронні гроші суттєво відрізняються від безготівкових коштів. Наприклад, кошти на картковому або поточному рахунку клієнта банку чітко персоніфіковані реквізитами рахунку, а електронні гроші можуть не мати такої персоніфікації. Це швидше електронний аналог купюр, що лежать у звичайному гаманці. Тут лише функцію гаманця виконує електронний пристрій (старт-карта, мобільний телефон або брелок із вмонтованим чіпом), де записана вся інформація, в першу чергу про кількість наявних грошових одиниць.

Тому спроби контролювати ДПСУ емітентів електронних грошей – це все одно, що приставити податківця до кожного, хто виймає із свою гаманця готівку, та відслідковувати за рухом кожної купюри. Вочевидь, простіше було би налагодити контроль виручки, яку отримують продавці товарів та послуг в інтернеті.

А функцію контролю обігу передати фінансовому регулятору, наприклад НБУ, щоб убезпечити користувачів від банальних кидків. Найпростіший спосіб залучити у систему як емітентів діючі банки.