Думаю, що ні в кого не виникає сумнівів у необхідності реформування системи пенсійного забезпечення України. Це викликано низкою факторів економічного, демографічного та соціального характеру, що відображають реалії українського сьогодення.
Трирівнева пенсійна система
На моє переконання, результатом таких змін має стати оновлена трирівнева пенсійна система. Ця система довела свою ефективність у багатьох країнах світу. Поряд з існуючою на даний час солідарною системою пенсійного забезпечення повинні запрацювати загальнообов’язкова накопичувальна та добровільна недержавна пенсійні системи. Це забезпечить підвищення рівня життя пенсіонерів і стабільність пенсійних фондів.
Основою для створення такої системи мав стати Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 1 січня 2004 року. З того часу пройшло повних шість років, проте більшість його положень так і залишилися тільки на папері. Це й не дивно, оскільки досягнення бажаних результатів залежить не від окремо прийнятого нормативно-правового акту, а, перш за все, від ефективних дій державних органів, у тому числі із забезпечення бази для впровадження накопичувальної системи. Простіше кажучи, держава мала б забезпечити гідний рівень зарплат, який би дозволяв людям «відкладати» на пенсію.
Проте цього не сталося. Соціологічні дослідження показують, що більшість українців (70 %) не мають достатнього доходу для фінансування своєї пенсії у майбутньому та в цьому питанні покладаються на державу.
Реформи для «економії» коштів?
Замість вирішення проблеми наповнення зарплатного фонду нинішня влада наразі обрала мішенню своєї «реформаторської» політики саме існуючу систему пенсійного забезпечення. Кабінет Міністрів України розробив і 13 грудня 2010 року подав на розгляд Верховної Ради законопроект «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Ним, зокрема, пропонується поступове підвищення пенсійного віку для чоловіків і жінок, а також встановлення обмеження розміру пенсійних виплат.
У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що економія коштів Пенсійного фонду України у 2011 році за рахунок підвищення пенсійного віку складе 1,7 млрд гривень. Водночас така «економія» виглядає досить неоднозначною, враховуючи, що дефіцит Пенсійного фонду України наразі сягає 60 млрд гривень.
До речі, 86 % українців не підтримують ініціатив влади щодо підвищення пенсійного віку.
Ще одним кроком у напрямку забезпечення соціальної справедливості уряд пропонує скорочення так званих спеціальних пенсій, які виплачуються високопосадовцям і деякі з яких у кілька десятків разів перевищують середню пенсію по країні. Але й тут є застереження: ця ініціатива не може бути поширена на вже встановлені пенсії, оскільки за чинним законодавством їх зниження кваліфікуватиметься як обмеження прав та інтересів людини. При цьому майбутні «спеціальні» пенсії у видозміненому вигляді так само можуть виявитися захмарними й абсолютно недосяжними для простого громадянина.
Найголовніше, що зміни, закріплені в даному законопроекті, жодним чином не вирішують одного важливого питання: вони не роблять більш прозорішою систему нарахування пенсій. Адже наявність великої кількості розрізнених нормативно-правових актів у сфері пенсійного забезпечення різних соціальних груп утруднює процес реформування пенсійної системи та призводить до нецільового використання бюджетних коштів.
МВФ вимагає змін
Крім того, є питання і до мотивації дій влади з реформування пенсійної системи. Одним з головних поштовхів до цього стали вимоги Міжнародного Валютного Фонду для надання Україні чергового траншу кредиту. Меморандумом про співпрацю між Україною та МВФ було встановлено, що до 10 грудня 2010 року мали бути розроблені та подані законопроекти, пов’язані з пенсійною реформою. Позицію МВФ можна легко зрозуміти – він зацікавлений у стабільності економічної ситуації в країні, яка отримує кредит. А фінансовий стан Пенсійного фонду саме й є однією зі складових цієї стабільності. Водночас МВФ не висував жодних умов, у тому числі щодо підвищення пенсійного віку, в якості забезпечення стабільності Пенсійного фонду та зменшення його дефіциту.
Підвищення заробітної плати – найкращий вихід
Досвід багатьох країн Європи доводить, що підвищення пенсійного віку не є панацеєю для наповнення Пенсійного фонду. Дієвим та єдино правильним механізмом покриття його витрат є підвищення середніх зарплат. І рівень ВВП України дозволяє це зробити. Проте за нинішніх умов, коли в країні ведеться політика на заниження вартості робочої сили, на такі сміливі кроки не варто сподіватися.
Запропонований урядом механізм реформування пенсійної системи є непослідовним та досить обмеженим в умовах сьогодення. І якщо влада справді не хоче допусти соціального вибуху, основні принципи такого реформування мають бути відкориговані.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.