День безправ’я українців

10 грудня весь світ відзначає День прав людини.

Цьогоріч –  це вже 63-тя річниця, яка знаменує ухвалення Генеральною асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини – документа, що проголошує права особистості, цивільні та політичні права і свободи.

До визначення такого явища, як «Права людини» людство прийшло не відразу. Вперше про права особистості заговорили французькі просвітителі Вольтер і Жан-Жак Руссо. Зокрема, Вольтер підтримував концепцію природного права. Природними законами він називав закони розуму, що диктують людям рівність і свободу, яка, за його вченням, є головним природним правом людини. Щоби людина могла реалізувати це право, на думку філософа, треба було скасувати привілеї, що існували в тогочасному суспільстві та встановити політичні права: свободу совісті, слова, друку та власності. Гарантом реалізації природного права людини, за вченням Вольтера, повинна була стати держава.

Відтоді минуло вже близько трьох століть. Права та свободи людини стали основою демократичного суспільства, людське життя – найвищою цінністю. Проте, у той час, як весь світ продовжує дотримуватися та виборювати права і свободи кожного окремого громадянина, Україна йде шляхом деградації. Зокрема, чинна влада ні в що не ставить людське життя, йдучи проти основного закону України – Конституції.

Найяскравішим прикладом антидемократичних метаморфоз нинішніх можновладців є пенітенціарна система. Її загальноприйнята та першочергова мета, окрім покарання злочинців, – їхнє перевиховання у відповідності із соціальними нормами та цінностями. Проте в Україні пенітенціарна система, в першу чергу, -  каральний орган. Доказ тому – збільшення смертності затриманих за останні два роки майже вдвічі. Так, в 2010 році у слідчих ізоляторах зафіксовано 51 смертельний випадок, а станом на травень 2011 року – вже 20 випадків. Основною причиною смерті затриманих стало застосування катувань та жорстокого поводження з боку працівників правоохоронних органів. Цю статистику підтвердив та публічно визнав колишній Міністр внутрішніх справ України. А свідченням тому стало чисельне самогубство осіб, що відбували покарання у в’язниці на території Волинської області, та самогубство студента у слідчому ізоляторі в Івано-Франківську. Тим часом в Європі, якщо подібні випадки і трапляються, то їхні наслідки – миттєвий резонансний розголос на всю країну та відставка керівників правоохоронних органів.

Окрім того, за інформацією Харківського Інституту соціальних досліджень, згідно опитування осіб, що побували під вартою в міліції, - 62,4 % опитаних зазнали
жорстокого поводження при затриманні: 44,6% викручували руки; 32,8% били руками та ногами, а 3,8 % стверджували, що зазнали катувань та жорстокого поводження з використанням спеціального обладнання.

Тільки в нашій країні, замість впровадження світових норм демократії, наслідують традиції 37-го року минулого століття і проводять суд біля лежачого хворого у слідчій камері, попередньо довівши людину до такого стану.

Тільки в нашій країні кожен другий запобіжний захід щодо обвинуваченого – взяття під варту. Тоді як в Європі така практика – 1 випадок із 30.

Україна поповнює списки країн третього світу, в яких основним розсадником туберкульозу та СНІДу є в’язниці. Окрім нелюдських умов існування, одним із способів тиску на ув’язнених є погрози заразити однією із цих смертельних хвороб. Зокрема, захворюваність на туберкульоз у в'язницях і слідчих ізоляторах у 50 разів вища, ніж серед цивільного населення, а смертність - у 28 разів.

Тим часом у Європі ставлення до прав не те що звичайних громадян, а навіть злочинців, не йде ні в яке порівняння із ситуацією в Україні. Зокрема, дотримуючись основних принципів демократії, норвезькі правоохоронці, попри громадське невдоволення, забезпечили на час слідства серійному вбивці Андерсу Брейвіку гідні умови перебування під вартою та безпеку його життю. Саме так виглядають права людини у дії. 

Проте найбільше занепокоєння нині викликає те, що українське суспільство перестало реагувати на кричущі порушення прав людини із боку держави, тоді як влада продовжує все більше закручувати гайки.

На практиці людське життя в Україні втратило своє конституційне визначення «найвищої цінності». Нині ним на власний розсуд - протизаконно та безкарно - розпоряджаються чиновники. Тому міжнародний День прав людини в Україні набув іншого забарвлення і станом на сьогодні його з впевненістю можна перейменувати на День безправ’я українців. Тож саме головне – щоб кожен громадянин не стояв осторонь. А для цього всі ми повинні внутрішньо усвідомити наявність власних прав та відстоювати їх. Не можна стояти осторонь, бо вже завтра можуть прийти за Вами.