"В 65 - дед ягодка опять"? або "Андроповщина" повертається

Цього тижня парламентарі мають розглянути урядовий законопроект № 9764 щодо внесення змін до закону про державну службу.

Основне нововведення, яке чекає на держслужбовців у разі його прийняття – їм дозволять обіймати посаду на держслужбі після досягнення 65-річного віку. Проте ця зміна торкнеться лише тих чиновників, які займають посади першої категорії.

Тут варто зупинитися окремо та зазначити повний перелік осіб, які можуть скористатися таким "дарунком долі". Так, до посад першої категорії належать: перші заступники міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України; перші заступники перших заступників міністрів, голів та членів державних колегіальних органів; Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим; голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; керівники Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України; заступники керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України та інші прирівняні до них посади.

Такі зміни урядовці (автори законопроекту) обґрунтовують необхідністю забезпечення державних органів досвідченими кадрами та створенням належних умов для більш ефективного виконання покладених на органи державної влади завдань. На цьому аргументи щодо необхідності прийняття законопроекту № 9764 вичерпуються. Натомість контраргументів - сила силенна.

Спершу варто звернутися до досліджень, які провела Всесвітня організація охорони здоров’я. Їхні результати свідчать, що у 75% населення із досягненням 60-ти річного віку суттєво погіршується стан здоров’я. Основні зміни торкаються як раз тих фізичних характеристик, які є визначальними для успішного виконання людиною певних робочих завдань. А саме - погіршується пам'ять, уповільнюються швидкість реакцій та процес засвоєння  нової інформації, погіршується орієнтація у просторі. Тобто, як би людина не хотіла бути цінним працівником, із настанням 60-ти річного віку вона ніколи не витримає конкуренцію із молоддю. Адже через вікові зміни 65-річний чоловік в середньому може активно працювати лише 3 години на добу.   

Звичайно, не можна нехтувати цінним досвідом, який отримав фахівець протягом всієї своєї кар’єри. Проте, як свідчить практика, часу на те, щоб поділитися знаннями із молодими наступниками, цілком вистачає і до досягнення 65 років. А тому інакше, як притягнутим за вуха, даний законопроект про те, щоб чиновникам дозволили служити після 65 років, назвати не можна.

Тим більше історія вже має негативний досвід щодо цього питання. Варто згадати керівництво країни часів правління Леоніда Брежнєва. Так, в середині 20-го століття Брежнєв згуртував довкола себе керівних працівників та наділив їх не баченим досі привілеєм - з досягненням пенсійного віку вони не втрачали своїх посад. Тоді вважалося, що перебування на владному олімпі не може обмежуватися віком. В результаті - середній вік членів політбюро ЦК КПРС у 1966 році становив 58 років, а у 1979—1981 роках — 70 років. Еліту партії всюди супроводжували лікарі і навіть попри це 6 членів політбюро померли, перебуваючи «на посту». Тим часом інші держави, глави яких їздили до Москви на поховальну церемонію, мов на роботу, відверто висміювали «віковий ценз» СРСР. Політична система, яка була нездатна висувати інших лідерів, стала виглядати в очах світової спільноти просто непристойно.

Навіщо нинішня влада бажає повторити помилки історії – цілком зрозуміло – відсторонити від годівниці «своїх людей» їй видається вкрай необачним кроком. Тому, якщо посадовці не відповідають закону, то треба переписати закон під посадовців, - саме так виглядає логіка біло-блакитних. Тоді як про якість роботи «пенсіонерів в законі» мова не йде, так само, як і про вплив їх провладно-антинародних ідей на життя звичайних людей. Тому із прийняттям законопроекту № 9764 поняття «нова кров» у вищих владних ешелонах стане футуристичною утопією. А старіюча верхівка, висмоктавши всі бюджетні соки, потягне за собою «на той світ» всю країну.