Тема запровадження податку на розкіш – не нова.
Вона щоразу з’являється на
політичній арені, коли чинній владі або вже більше немає чого нового пообіцяти
народу, або, коли після всіх обіцянок їх немає за що втілювати у життя. Проте
щоразу ажіотаж довкола цієї теми затихає так само швидко, як і з’являється. До
реальних кроків щодо реалізації податку на розкіш справа не доходить.
Нещодавно очільник країни вже вкотре висловив сподівання щодо невідкладного
розгляду цього питання. При цьому економічний ефект від подібної ініціативи президент
вимальовує для громадськості у «рожевих кольорах» - цей податок дозволить
віднайти кошти на соціальні ініціативи голови держави. Хоча ще кілька тижнів
тому Янукович запевняв українців, що на всі обіцяні «роздачі слонів»
напередодні парламентських виборів гроші вже є. На переконання президента, вони ніби то
звідкілясь матеріалізувались за 2 місяці поточного року. Проте, як виявилось,
чуда таки не сталося і обіцянки так і залишилися просто обіцянками. От і
згадали в черговий раз про податок на розкіш.
Очільник навіть знайшов більш-менш підходящу відмовку з приводу гальмування
прийняття цього закону, заявивши, що знаходиться багато людей, які проти цього.
Але подібні заяви виглядають шонайменше нелогічно та непослідовно – якби була
політична воля президента, то такий закон вже давним-давно був би прийнятий.
Виходить така собі гра в одні ворота - певні драконівські ініціативи, як то
податкова чи пенсійна реформи, ухвалюються на ура, а от питання, що хоч якимось
чином зачіпають статки провладної більшості – навіть не обговорюються.
А тепер давайте спробуємо розібратися в деяких деталях цього податку.
По-перше, можновладці достеменно не вирішили головне питання: що саме варто розуміти
під категорію “розкіш”? Здебільшого
усі розмови зводяться до того, що розкішшю слід вважати автомобілі з великим об’ємом двигуна та нерухомість. Та чи можна вважати
двадцятирічну автівку з двигуном 4 літри або успадкований від бабусі будинок
у селі розкішшю? Навряд. По-друге, подібний податок буде легко обійти.
Враховуючи те, що він стосуватиметься лише фізичних осіб, достатньо буде
зареєструвати «предмети розкоші» на підприємство і всі питання одразу зникнуть.
Але найголовніше в даному питанні навіть не це. Іронія прийняття даної
ініціативи полягає в тому, що вона аж ніяк не торкнеться українських
можновладців та олігархів – тобто тих людей, на яких вона націлена. Оскільки всі
вони вже давно тримають свої мільярдні статки за кордоном.
Так, за
даними Державної служби статистики, найбільше інвестицій із України щороку направляється на Кіпр. В 2011 році ця сума складала
8 мільярдів гривень. Загалом же до офшору надійшло з України близько 50
мільярдів гривень.
При цьому Кіпр також є й одним із найбільших інвесторів
української економіки. Експерти зазначають, що в цьому випадку під видом
іноземних інвестицій в Україну повертаються українські ж гроші. От і виходить,
що податок на багатство жодного покращення у життя звичайних українців не
внесе. Оскільки ті, хто має його платити, вже давно подбали про збереження
власних статків за кордоном.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.