"Судді у законі" або Ставленики ПР окупують суди довічно?

Минулого тижня Президент України зареєстрував у парламенті законопроект № 10425 про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення гарантій незалежності суддів).

Його задекларованою метою є посилення гарантій незалежності суддів, унеможливлення політизації процесу їх обрання та недопущення будь-якого впливу на кандидатів. За ситуації, що нині склалася в українському правосудді – коли кожен другий громадянин вважає правоохоронні органи та суди найкорумпованішими структурами – на перший погляд, подібний законопроект вкрай необхідний. Проте, як і будь-яку ініціативу чинної влади, його варто розглянути більш ретельно – на наявність підводних каменів.

Так, нині згідно діючої редакції статті 72 закону "Про судоустрій і статус суддів" суддів призначає Президент України на підставі подання Вищої ради юстиції протягом 30 днів з дня отримання зазначеного подання. 

Натомість президентський законопроект пропонує іншу редакцію цієї статті: Президент призначатиме суддів на підставі подання Вищої ради юстиції , але без перевірки додержання вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення їх добору. Більше того – призначенню на посаду судді не перешкоджатимуть жодні звернення щодо особи кандидата. Виходить, Президент виконуватиме роль механічного підписанта. А от подання Вищої ради юстиції щодо призначення певного судді не підлягатиме жодним перевіркам, тобто фактично сприйматиметься, як аксіома.

Окрім того передбачається, що обрання кандидата на посаду судді безстроково здійснюватиметься на пленарному засіданні Верховної Рад без жодного обговорення усних чи письмових заяв і скарг або професійних і моральних якостей кандидата. А прийняттю парламентом відповідного рішення не перешкоджатимуть ні будь-які усні чи письмові скарги на рішення, дії чи бездіяльність певного кандидата на попередньо займаній ним посаді судді, ані заяви про необхідність проведення перевірок або отримання додаткової інформації стосовно нього.

При цьому пропонується встановити, що питання про обрання суддів безстроково включається до найближчого порядку денного пленарних засідань парламенту, а будь-які відкладення розгляду не допускаються.

Наслідок таких «нововведень» очевидний: парламент фактично перетворять на конвеєр по штампуванню суддів – питання про обрання судді він розглядатиме невідкладно і жодні скарги на кандидатуру не зможуть вплинути на його рішення. А далі все за звичним сценарієм – за помахом провладного диригента 50 депутатів-кнопкодавів «одностайно» приймуть потрібне рішення. Існування такої схеми суттєво вплине на життя звичайних українців – оскільки посади суддів довічно займатимуть ставленики чинної влади, то інтереси народу їх аж ніяк не зачіпатимуть та не відволікатимуть від основного завдання - лобіювання інтересів регіоналів. Жодних механізмів, щоб з певних об’єктивних причин усунути суддів із займаних посад, у президентському законопроекті не передбачено.

Таким чином виходить, що насправді законопроект № 10425 варто було б назвати «законопроект щодо посилення залежності суддів від чинної влади». А основна його мета – сформувати в Україні покоління суддів на кшалт Кірєєва-Вовка, які виконуватимуть політичні замовлення.