Проблема ВІЛ/СНІД: чинна влада переймає досвід ПАР?

Станом на сьогодні Україна – один із світових лідерів за темпами поширення ВІЛ/СНІД.

В той час як у світі ці показники нарешті почали знижуватися, в Україні вони й надалі продовжують рости шаленими темпами. Згідно даних, оприлюднених у звіті Об’єднаної програми ООН, 1,3% наших громадян віком від 15 до 49 років є носіями вірусу, проте лише кожен 4-тий з них знає про це.

Попри таку жахливу статистику нинішня влада продовжує стояти осторонь проблеми - доки міжнародні організації б’ють на сполох та направляють на боротьбу із ВІЛ/СНІД в Україну значні суми коштів, провладні можновладці з року в рік все більше урізають бюджетні кошти за цією статтею витрат. Якщо ж врахувати те, що закупівля життєво необхідних препаратів з року в рік відбувається із кількамісячною затримкою, то з’являється таке відчуття, що нинішня влада зумисне погіршує ситуацію із захворюваність на ВІЛ/СНІД у країні – інакше це назвати не можна. Оскільки для того, щоби звести нанівець кількарічне лікування, ВІЛ-позитивному пацієнту достатньо пропустити лише один прийом ліків. А українців, які нині гостро потребують такого лікування – 360 тисяч. Більше того, за офіційними даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, необхідну терапію станом на сьогодні отримують лише 22 тисячі чоловік, тобто понад 338 тисяч хворих на ВІЛ/СНІД фактично повільно помирають.

Покращити нинішню ситуацію щодо поширення ВІЛ/СНІД  можливо лише на державному рівні, так як усі лікувальні препарати видаються під контролем відповідних державних структур і людина не може придбати їх у вільному доступі. За підрахунками фахівців, необхідний курс АРВ-терапії на одну людину коштує 1900 гривень на рік, або 5 гривень 13 копійок на день. Тобто річне лікування всіх ВІЛ-позитивних українців вартуватиме держбюджету 684 мільйони гривень – у десятки разів більше за передбачені у бюджеті кошти. І це при тому, що чинний президент ще у вересні 2010 року на Саміті Генеральної Асамблеї ООН гучно обіцяв зменшити до 2015 року темпи поширення ВІЛ-інфекції в Україні на 13% порівняно з 2005 роком. Натомість станом на сьогодні ці темпи не те що не зменшились, а продовжуть зростати у геометричній прогресії і, схоже, до звітного 2015 року якраз досягнуть свого свого максимуму. 

Далі в Україні є два сценарії розвитку. Один із них - жахливий приклад Південно-Африканської республіки, яка через небажання тодішньої влади витрачати кошти та вирішувати проблему фактично пройшла точку неповернення. В результаті нині в ПАР є міста, де з ста тисяч населення 70 тисяч хворі на СНІД. Діти доживають до 5 років максимум, дорослі – до 30. Все, що зараз там можуть зробити – перерозподіляють пігулки від померлих до ще живих. Інший сценарій – європейський. Там досить оперативно взялися за розв’язання проблеми і нині показники захворюваності у європейських країнах з року в рік значно зменшуються.

Україна вже майже досягла точки неповернення. І з усього видно, що чинна влада обирає не європейський сценарій подолання проблеми захворюваності на ВІЛ/СНІД. Останнє свідчення тому – масові минулорічні перевірки низки неурядових організацій, які працюють у сфері боротьбі з ВІЛ/СНІД, що тривали цілий рік. Цілком зрозуміло, що протягом цього часу жодної допомоги у лікуванні хворим вони не надавали. Виходить, нинішня влада не лише не розв’язує проблему хворих на ВІЛ/СНІД на державному рівні, а й всіляко вставляє палки у колеса неурядовим організаціям, які намагаються зупинити епідемію власним коштом.