Судилище замість суду? або ВАСУ відмовив у реєстрації Тимошенко та Луценку

Сьогодні Вищий адміністративний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги Об’єднаної опозиції «Батьківщина».

І таким чином фактично визнав законною відмову Центрвиборчкому зареєструвати Юлію Тимошенко та Юрія Луценка кандидатами у народні депутати України.

Після такого рішення суддів зазначеної установи варто не лише звільнити з посади, а й відібрати їхні дипломи. Оскільки їхнє рішення фактично суперечить Основному Закону України – Конституції. Хоча такий розвиток подій був прогнозованим – служителі Феміди в даному питанні беззастережно дотрималися навіть протизаконних вказівок Банкової.

Але давайте розглянемо правову позицію Об’єднаної опозиції в даному питанні. Так, Конституція України в ч.3 ст.76 встановлює заборону, відповідно до якої до Верховної Ради не може бути обраним до Верховної Ради громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята. Таким чином Конституція визначає лише одну стадію виборчого процесу, в якій є обмеження для громадян із судимістю, про стадію висування кандидатів у народні депутати не сказано нічого.

Водночас суд послався на положення ч.4 ст.9 Закони про вибори, відповідно до якої такий громадянин не може бути не лише обраним нардепом, а й висунутим кандидатом у народні депутати. Тобто суд без жодних обґрунтувань не врахував, що насправді висунення й обрання є окремими стадіями виборчого процесу, які розділені часовими рамками. Окрім того, тут варто наголосити, що згідно ст..8 Конституції України норми Основного Закону є нормами прямої дії та мають вищу юридичну силу. А ст.. 22 КУ проголошує, що при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту існуючих прав. Проте Закон про вибори фактично звужує права громадянина, що хоче стати кандидатом у народні депутати України.

Окрім того, у даному випадку необхідно врахувати, що нині справи Юлії Тимошенко та Юрія Луценка перебувають на розгляді в суді касаційної інстанції. А цей факт не виключає можливості, що до моменту обрання народних депутатів ці особи можуть бути виправданими.

До того ж відмова ЦВК у реєстрації Юлії Тимошенко та Юрія Луценка кандидатами у народні депутати України грубо порушує основоположні міжнародні документи – Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Згідно цих документів дії ЦВК є ні чим іншим, як порушенням принципу проведення вільних виборів, який є фундаментальним для демократичного суспільства. 

Відтак ЦВК не мала права відмовляти у реєстрації кандидатів у народні депутати ні Юлії Тимошенко, ні Юрію Луценко. Проте, як бачимо, станом на сьогодні як для ЦВК, так і для Вищого адміністративного суду - закони не писані. Їхній «Основний Закон» - усна вказівка «згори», яка констатує необхідний кінцевий результат у певному питанні, а як і якими методами його досягти – це вже справа підконтрольних чинній владі установ. І провладним посадовцям байдуже, що виконання цієї задачі фактично протизаконне. Для них порушення законів – звична справа, підтверджена багаторічною практикою.