Хто не сховався – той сам винен або Новий КПК вступив у силу

Цього тижня вступив у дію новий Кримінальний процесуальний кодекс.

Розробка зазначеного документу свого часу викликала безліч фахових дискусій. Проте вони не призвели ні до якого позитивного результату, а сам документ став прямим доказом того, що в Україні права звичайної людини нічого не вартують, а точніше те, що пересічні українці фактично безправні.

Про недоліки цього кодексу вже було сказано силу-силенну речей. Але навіть проголошені чинною владою «плюси» на ділі виявилися мильними бульками. Зокрема, провладні розробники КПК декларували, що він дозволить суттєво зменшити навантаження на слідчі органи, і відповідно завдяки цьому скоротити обсяги фінансування МВС. Тільки от зовсім нещодавно виявилося протилежне – за словами Міністра внутрішніх справ, його відомство вкрай потребує додаткового фінансування у розмірі … мільярда гривень. При цьому 72 мільйона гривень правоохоронцям необхідно на закупівлю техніки, а от на що піде решта коштів – міністр не повідомив.

Інша новація, прописана у КПК – можливість домашнього арешту – схоже, так і залишиться на папері. Адже, для її втілення необхідна значна сума коштів – на закупівлю спеціальних приладів-маячків, що відстежуватимуть місце знаходження «домашнього в’язня». У бюджеті таких грошей немає. Тому всі обіцянки чинної влади завдяки цій нормі  розгрузити українські СІЗО щонайменше на третину – чергові байки.

От і виходить, що жодного покращення новий КПК не приніс, а навпаки цілком виправдав ту назву, яку вже давно отримав в народі – «Кодекс кримінального переслідування». Нагадаю чому.

Найголовніша задекларована чинною владою концепція рівності сторін обвинувачення і захисту насправді не отримала реального відображення у кодексі. Оскільки згідно зазначеного принципу змагальності адвокату має бути надане право збирати докази на рівні з обвинуваченням для подальшого їх представлення в суді, але насправді КПК не містить відповіді на головне питання: “Як саме адвокат зможе реалізувати це право?”. Дієвих та ефективних механізмів збирання доказів для адвоката у Кримінальному процесуальному кодексі не передбачено. Він фактично виконує функцію вільного слухача, а не повноправного учасника процесу. Більше того, КПК навіть не містить окремої статті, яка б визначала права захисника, а також обмежує їхню кількість у процесі – захисників може бути не більше п’яти.

Що й казати про фактичне узаконення верховенства прокуратури на досудовому слідстві, що прямо суперечить Конституції України. Адже КПК залишив за прокуратурою функції досудового слідства та визначив, що накази прокурора слідчому є обов’язковими до виконання, а їхнє ігнорування нестиме для слідчого кримінальну відповідальність. Цілком зрозуміло, що поставлений у такі рамки слідчий дослівно виконуватиме вказівки прокурора, щоби уникнути кримінальної відповідальності.

Тому, чим саме обернеться для українців новий Кримінальний процесуальний кодекс, попри те, що він вже вступив у дію, зараз можна тільки здогадуватися. Якщо вже сьогодні на лице – купа недоліків та відверте нехтування правами українців, то за місяць-другий його практичного використання правоохоронцями, судами та прокуратурою, мабуть, вже ні в кого не повернеться язик стверджувати, що цей документ містить принаймні одне «покращення».