«Українці та Європейський суд з прав людини»

бувальщина

В 2012 році Україна зайняла 4-те місце серед країн Ради Європи за кількістю рішень Європейського суду з прав людини, в яких визнані порушення країною Європейської конвенції з прав людини.

Окрім того, минулого року Голова Європейського суду з прав людини Дін Шпільман повідомив про те, що Україна входить до п'ятірки лідерів серед країн, з яких надходить найбільша кількість скарг до Європейського суду з прав людини. Так, станом на жовтень 2012 року в ЄСПЛ знаходились понад 10 тисяч скарг на Україну.

Це – суха статистика, достовірність якої не можна поставити під сумнів. І вона свідчить про одне – в Україні існує величезна проблема із дотриманням прав людини.

Попри зазначені факти чинна влада заперечує цю ситуацію та вперто з разу в раз заявляє, що суворо дотримується норм Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та виплачують українцям всі присуджені кошти. Тільки от чомусь ніхто не бере до уваги, що для того, щоб отримати законну компенсацію, звичайний громадянин витрачає часом роки на поневіряння бюрократичним апаратом.

Наведу іншу цифру. Суддя ЄСПЛ Станіслав Шевчук нещодавно повідомив, що понад 95% рішень, які приймає щодо України Європейський суд із прав людини, насправді не виконуються.

Тому давайте з’ясуємо, чому так різниться та інформація, яку надає чинна українська влада, та дані, що оприлюднює Європейський суд з прав людини.

Насправді, справа в тому, що окрім присудження особі-заявнику певної грошової компенсації, ЄСПЛ передбачає обов’язкове вжиття заходів індивідуального характеру, тобто – поновлення статусу особи.

Яскравий приклад такої ситуації – справа судді Волкова проти України, де Євросуд зобов’язав Україну не тільки виплатити заявнику зазначену суму коштів, а й поновити його на попередньо займаній посаді. В результаті гроші Волков отримав, а от попереднє місце роботи так і залишилося попереднім. І це не виняток, а вже правило - практика доводить, що ділі правовий статус осіб не поновлюється.

Ну, і на сам кінець – найголовніше. Окрім іншого, у своїх рішеннях Європейський суд  з прав людини встановлює для України обов’язок вжити заходи загального характеру – вдосконалити законодавство, привівши його у відповідність до європейських стандартів, та реформувати судову систему. Тобто вжити комплексні заходи організаційного і правового характеру. Адже якраз системні недоліки і є однією із головних причин такої величезної кількості звернень українців до ЄСПЛ. Проте, як бачимо, - віз і нині там.

Із огляду на це, я звернувся до Міністерства юстиції з вимогою  пояснити, з якої причини не виконуються рішення Європейського суду з прав людини та чи вживає держава заходи загального характеру, тобто – чи приводить законодавство у відповідність до європейських стандартів. Окрім того, я вимагатиму від Мінюсту надати інформацію щодо того, чи притягалися у минулому році до юридичної відповідальності посадові особи, винні у невиконанні рішень ЄСПЛ. Настав час розрубити цей «Гордіїв вузол».