В Україні є дві вічних аграрних проблеми: зерна або вкрай мало, або занадто багато. Але не залежно від того, яка із них на черзі – людям живеться все гірше й гірше, ціни на харчі зростають
Слава Богу, ось уже чотири роки підряд – починаючи з 2008 року, українська аграрна "біда" полягає в тому, що родить, як з води й роси. Показники такі, хоч залюбуйся. 2008-го року в Україні зібрано 53 мільйони тонн зерна. 2009 – 46-ть, 2010 – знову 53-и, а нинішнього року очікується всі 55-ть (!) мільйонів тонн.
Такої врожайності Україна, на котру можна сподіватися нині, в наших селах не збирала за всю історію облікового господарювання.
Принагідно замічу, що в передостанній, чи останній рік перебування України в складі СРСР, коли з полів було завезено в засіки 50 мільйонів тонн зерна, і при підрахунку виявилося, що на кожного жителя республіки (а в Україні тоді, відомо, мешкало 50 млн. громадян відповідно до статистичних даних) вироблено по тонні зерна, це прирівнювалося до абсолютного рекорду. Тодішнього міністра сільського господарства України О.М. Ткаченка удостоїли золотої зірки Героя Соціалістичної Праці. Щоправда, указ про це підписала і нагороду вручала така собі самозванка – чеченка Сажі Умалатова, яка іменувала себе головою тимчасової президії верховної ради срср. (Останню абревіатуру написав із малих літер, тому, що країни з такою назвою вже не існувало)
Нині в Україні мешкає заледве 46 мільйонів громадян, а зерна, за станом на 20 листопада ц.р., надбано уже понад 44 мільйони тонн! Триває масове збирання кукурудзи, урожай якої в державі справді рекордний: статисти показують, що нині в середньому виходить на круг по 63 центнери зерна! Це на рівні кращих європейських зразків. А в одному з господарств Черкаської області збирають (можливо, ви й не повірите, але це начебто факт – близько 200 центнерів зерна з гектара.) І в Єросоюзі дивуються з такої високої врожайності, але що є то є.
Не дарма ж у серпні цього року прем’єр-міністр М. Азаров, який розуміється в проблемах аграрного комплексу, як дорогий наш Віктор Федорович у біномі Ньютона, буквально Пилипом із конопель вискочив з ідеєю перед самою ООН - "створити в Україні світовий склад їжі".
Зізнаюся, що сорок років відпрацював в аграрній журналістиці, тривалий час завідував сільгоспвідділом "Сільських вістей", а якось бодай мислено уявити собі, якби це можна було спорудити в країні головний планетарний пакгауз сала – не можу. Їй-право, якісь Нью-Васюки по-донецьки…
Щоправда, днями нарешті з цього приводу прочитав гумористичне пояснення, котре начебто надійшло у відповідь на ідею Азарова від самого генсека ООН Пан Гі Муна. Він начебто написав, що кому-кому, а донецьким, стерегти "общак" довіряти не можна. Це, мовляв, уже знає весь світ…
Однак жарти жартами, а ось сьогодні вийшов на ринок і в очах потемніло: десяток яєць уже коштує… 12 гривень. Не домашніх, підкреслюю, а з птахофабрик. Де відпрацьовані індустріальні технології їх виробництва. З копійчаною собівартістю продукції.
Як же ж може бути подібне, коли в державі рекордно високий, навіть небувалий урожай зерна? За таких умов, вартість десятка курячих яєць мала б коштувати не більше 5-6 гривень. А, можливо, й менше. Бо ж усі кричать – зерна немає куди подіти…
Чому така ціна не важко здогадатися. Як запевнив мене один із аналітиків Мінагропрому, держава виробництвом яєць практично не займається. Колишній "Укрптахопром" давно лежить на боку, все там розкрадено, розтягнено. Виробництвом яєць, як і пташиного м’яса, переважно займається приватний бізнес. Серед яких відомі гіганти – "Наша ряба", "Гаврилівські курчата" і інші.
Як ви думаєте, чи важко виробникам, досягнувши корпоративного зговору поміж собою, прикупити чиновників із антимонопольної служби, котрі б щонайдовше просто не помічали, не звертали уваги на те, що ціна, приміром, на курячі яйця зросла вже до космічних висот? Навіть за умови нинішнього року, коли сировини для виробництва яєць, себто, зерна стільки, хоч гати ними ставки…
А я ось подібне припускаю… Тому, що іншого пояснення цьому стрибку цін просто немає.
А що стосується химерної ідеї М. Азарова щодо створення в Україні складу їжі, то що насправді з тою ж таки їжею для українців в державі виходить, проілюструю, ось таким конкретним цивровим абсурдом..
Відсилаю моїх читачів до однієї публікації. Вона з’явилася в Інтернеті 25 вересня 2010 року. Тоді "Новини bigmir)net" за цією ось адресою (http://news.bigmir.net/business/328615) повідомили, що за станом "на 17 вересня нинішнього (читай – 2010 – авт..) року ціни на яйця зросли в 2,2 рази з 2,75 грн./10 шт. до 6,23 грн./10 шт. з урахуванням ПДВ. Тим часом, спостерігається широкий діапазон цін на продукти по областях: мінімальна ціна склала 3,83 грн./10 шт., максимальна - 7,7 грн./10 шт."
Іншими словами, саме при "нью-васюківському" прем’єрові М. Азарову ціна на пташині яйця в Україні зросла, як бачимо, з 2,75 грн. за десяток у вересні 2010 року до 12 гривень сьогодні. Отже, замало не в п’ять разів!
І тут уже такий ганебний провал при всіх бажаннях аж ніяк не спишеш на діяльність уряду пані Тимошенко. Це все - "героїчне", авторське, патентне досягнення Кабміну під проводом М. Азарова. Позаяк всі цінові метаморфози сталися, так би сказати, в каденцію панів донецьких правителів...
І сталося це, особливо підкреслю, в рекордно урожайний рік на зернові! Просто таки грабіжницьке, якесь злодійське хазяйнування, чи не так?
У Китаї, на який так полюбляють рівнятися нинішні наші вожді, за подібні результати роботи вже давно б усіх поставили до стінки...
Що це все як не доказ того, що донецьку команду "урядовців-професіоналів" треба до біса відправляти в лакеї до Пан Гі Муна?! Терпіти цього знущання над українським народом просто вже немає сил…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.