Влада схожа на божевільного з бритвою в руках…

Майдан не просто серце Європи, а ще й чистилище, місце люстрації людських душ. Переконайтеся самі в цьому, почитавши цей пост блогу...

Суботній (14 грудня ц.р.) Майдан мене найбільше вразив своєю багатомовністю. Зустрілася в натовпі група молодих чоловіків, які спілкувалися англійською. Вони, обгорнуті українськими прапорами, широко розкритими від здивування очима розглядали барикади, розливне море людей, уважно дослухаючись до того, що скандує многолике величезне стовписько під державними прапорами України і стягами Євросоюзу. З іншого боку чутно ще зі школи відому мені французьку. Заходячи до міської держадміністрації, де розтаборилося одне із пристанищ повстанців, допомагав поминути кордони охорони трьом веселим полякам. Обнімаються з усіма, підбадьорюють, показують на пальцях, так, мовляв, тримати...

Зі сцени виступав своєю рідною мовою з перекладачем колишній прем'єр-міністр Данії. На початку і в кінці виступу щиро намагається вітати присутніх українською, бажаючи перемоги в наполегливій боротьбі. А ось перед Майданом колишній помічник легендарного президента Вацлава Гавела, в минулому і міністр закордонних справ Чехії Карел Шварценберг. Він передає щирі слова захоплення  мужністю українцями від свого народу, вручає коменданту Майдану Андрію Парубію державний прапор Чехії. Українською гукає: "Слава Україні!" і тисячоголосе "Героям Слава!" розкочується ближніми вулицями й площами.

Нам справді яйнайбільше треба вчитися державотворення саме у гордих і настирливих чехів. Того, як потрібно боротися за свою єдину державну мову, відстоювання сувернітету й незалежності проти зазіхання і впливу великих та могутіх сусідів. Їм щоправда надзвичайно повезло на мудрого патріота президента Масарика. З цим нам чомусь аж надто не везе. Але той, хто шукає обов'язково знайде...

До слова запрошується керівник фракції зелених Європарламенту, німкеня Ребека Фрам. Вона вже вдруге за останніх три тижні бурхливих подій у Києві приїжджає сюди. Зізналася: коли такий великий народ безповоротне повстав проти свого уряду, вимагаючи неодмінного ы негайного зближення з Європою, знаходиться на морозі он уже скільки часу, не йде з центральної площі столиці, - просто таки злочинно сидіти і грітися дома. "Я прилетіла сюди, аби бути тут разом із вами", - зізнається у мікрофон. Ще повідомила: Європарламент ухвалив рішення, що разом з українцями на стривоженому революційному Майдані, починаючи із завтрашнього дня, тобто, з неділі, 15 грудня, чергуватимуть представники вищого керівництва європейського парламенту. Насамперед, для запобігання силових дій із боку неадекватно діючої, непередбачуваної української влади, конфлікту протиборчих сторін. Попросила виділити місце на площі для облаштування намету представництва Європарламенту в самому серці Європи. "Я точно знаю, - сказала, - воно нині знаходиться саме тут". Наприкінці виступу пані Ребека кидає в багатотисячну юрбу фразу: "Україна - це Європа!", і Майдан довго, довго повторює ці прості та всім зрозумілі слова.

Депутата Європарламенту на сцені змінює музична група "Братеня" з Прибалтики. Молоді люди спеціально для виступу на Майдані прилетіли з Вільнюса. Першою звучить пісня литовських партизан, які натхненно і завзято боролися проти кадебістської окупації... Одну з патріотичних пісень про честь і любов до Батьківщини, у власному перекладі, зробленому на шляху до Києва, митці виконують українською.

Озираюся в натовпі, чоловіки і жінки довкруги крадькома витирають сльози... Литовці своїм проникливим патріотизмом явно опанували душі наших беззбройних інсургентів.

Так, Майдан це ще й чистилище, місце справжньої люстрації людських душ.

Не можу забути, як кілька днів до цього на сцену перед погляди десятків тисяч людей, котрі прибули сюди з різних областей України, аби висловити свій рішучий протест проти злочинної влади вийшов скромний сільський чоловік, і впав на коліна. Люд здивовано завмер. Виявилося, він приїхав із Харківщини, привіз біду своєї родини, яку не може побороти без сповіді і благословення Майдану. Виявляється, його непутьовий син служить у тому самому спеціальному підрозділі "Беркуту", котрий на світанку 30 листопада з Майдану розганяв сонних студентів, жорстоко, до крові, злочинно побив безневинних хлопчаків і дівчат, ровесників незалежності України. Згорьований батько зі сльозами на очах, від імені себе й дружини, рідних уклінно просив у всього українського народу вибачення за паплюжного сина, який конче має покинути цю псячу роботу. Бо не можна йти проти волі людей, нехай би за те платить і сама влада. "Вибачте , якщо зможете ..." , казав. Майдан відповів: "Нехай Бог простить ..."

Учора влада звезла з півдня і сходу країни тисячі людей, влаштувала антимітинг супроти ЄвроМайдану. Начебто як вияв небувалої підтримки та всенародної любові до їхнього дорого і вельми любого президента Януковича. Явили світові яскраву демонстрація того, що це, виявляється, на землю впало велике щастя, коли уряд "професіоналів" на чолі зі злісним порушником закону України про мови М. Азаровим буквально з галопу різко загальмував інтеграцію України в бік Євросоюзу. Сцену для того безпардонного збіговиська, організованого, звісно ж, за державний кошт, спорудили за чотириста метрів від барикад революційного Майдану. Свій контингент вожді і вождики Партії регіонів, як полонених, вивели на Європейську площу (зауважте, який безпардонний парадокс, чи не так!?) у супроводі міліції. До речі, доблесна міліція скрізь їх ескортує, охороняє, немовби у гетто, щоб бува не розбіглися ансамперед. З боку глянеш – КНДР у донецькому розливі…

У тому біло-блакитному натовпі переважно "ханурики", які й не скривають того, що погодилися з'їздити до Києва за гроші. Якщо чесно, то буквально за мідяки, позаяк люди в тому деперсивному регіоні доведені владою буквально до зубожіння. Українські тележурналісти вельми потішаються яскравістю типів "із донецьких" ешелонів підтримки влади, беручи відверті інтерв'ю в захисників В. Януковича. Іноді ті хлопці і жіночки таке пояснюють, за що вони борються - вуха в'януть слухати. Багато із них так і каже: силою їх змусили, під загрозою звільнення з роботи їхати до столиці. Подібне, як можна зрозуміти, насамперед, стосується державних службовців, працівників сфери освіти, медицини. Така ось любов із принуки...

А спортсменам обіцяли по тисячі гривень за вчинення мордобою на ЄвроМайдані. Але  організатори й цієї підлої провокації прорахувалися. Не всі стають "тітушками". У хлопців проснулася совість, і вони за власний кошт роз'їхались із Києва. І слава Богу.

Як доставляли до Києва антиМайданний електорат пани регіонали, краще всього, вважаю, передав у своєму відеоблозі письменник і бізнесмен-філософ Геннадій Балашов, який пропоную переглянути тут ось.

В. Янукович, схоже, грає з вогнем, до небезпечного краю загострюючи протистояння в суспільстві. Не вдався їм силовий спосіб придушення Майдану – тепер штовхають українців стінка на стінку. Цим нинішня українська влада страшенно стає схожою на божевільного з бритвою в руках...

Як усе це виглядає збоку, творчі люди передали ось у цьому ютубсюжеті… Дивіться тут.

А ось таким видався мені ЄвроМайдан учора, 14 грудня:

 Іще кілька днів тому на цьому постаменті у центрі Києва бовваніла статуя багатьом ненависнолго Володимира Ульянова (Леніна), тепер майорить прапор  Євросоюзу та червоно-чорне знамено бандерівців УПА. Можливо, це нова епоха для України...

Будні всенародного повстання. Посередині Хрещатику люди гріються біля багаття. Це точно кадр для новітньої історії України...

Фотокореспондент міжнародного агенства Франс Прес готує свіжий репортаж із революційного Майдану. Його герої - хлопці й дівчата з Волині...

Революції не обійтися без комендатури...

...і, зрозуміло, без барикад також...

А це "протиберкутні" їжаки під приміщенням Київської міської державної адміністрації...

Фото автора.