Москва безпардонно вмертвляє все українське на своїх теренах…

Слони, відомо, найбільше бояться мишей. Усе це вельми схоже на те, як у білокам’яній жахливий страх навівають згадки в українських книжках про Бандеру, Шухевича, наших націоналістів. А ще більше об’єднання українців… І як цьому протистояти?

Як заявив сьогодні, головний редактор інформаційного порталу Об’єднання українців Росії (ОУР) Віктор Гіржов, Міністерство юстиції РФ на 31 січня 2011 року запланувало процедуру закриття Об’єднання українців Росії «за тією ж самою схемою, як перед тим закривали Федеральну національно-культурну автономію (ФНКА) Росії». Сталося це декілька місяців тому.
В. Гіржов нагадав, що міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров визнав, що автономію закрили з політичних причин, хоча раніше казали, що «діяльність ФНКА припинено через порушення статуту, адміністративні огріхи і таке інше».
Водночас В.Гіржов дорікнув українській владі за те, що вона «не збирається боротися» за Бібліотеку української літератури (БУЛ).
А тепер погляньмо на хронологію подій, які відбуваються довкруги української бібліотеки в Москві.
23 грудня 2010 року відділ боротьби з екстремізмом МВС РФ під час обшуку вилучив з Бібліотеки української літератури в Москві більш як 50 книг для проведення психолого-лінгвістичної експертизи. Працівники міліції в електронному каталозі набрали слово «націоналізм» і вилучили всі видання, в яких було виявлено це слово.
24 грудня посол України в РФ Володимир Єльченко повідомив, що книги з бібліотеки вилучені в рамках кримінальної справи за фактом розповсюдження екстремістської літератури.
26 грудня директор бібліотеки Наталія Шаріна повідомила, що після цього бібліотека опечатана і закрита. За її словами, 24 грудня в бібліотеці відбувся другий обшук, у результаті якого були вилучені жорсткі диски з комп`ютерів, а також читацькі квитки.
12 січня 2011 року в Міністерстві закордонних справ України повідомили, що Бібліотека української літератури в Москві повністю відновила роботу в звичайному режимі.
13 січня міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що МЗС Росії зацікавлене в роботі Бібліотеки української літератури в Москві.
14 січня ц. р. у Бібліотеці української літератури в Москві відбувся третій обшук, в ході якого було вилучено сервер. При цьому директора бібліотеки Н.Шаріну побив співробітник міліції.
Прем`єр-міністр України Микола Азаров, 18 січня, коментуючи останні події навколо Бібліотеки української літератури в Москві, сказав, що бібліотека є власністю московського уряду. «До цієї бібліотеки Україна не має жодного стосунку. Наші дії були б зовсім іншими, якби це була наша бібліотека або співробітники були б громадянами України. Наші дії були б рішучішими і жорсткішими», - заявив прем`єр-міністр, підкресливши, що Кабмін може тільки рекомендувати російській стороні, щоб її дії в цій ситуації «проходили відповідно до норм, які, на мій погляд, є природними».

Здавалося б, що робити? Як боротися проти нахабного українофобського московського екстремізму?
А, можливо, варто звернутися до досвіду сусідів? Приміром, узбецького.

Сьогодні газета "Заголовки.Ру" подала щодо цього цікаву замітку. Називається вона доволі примітно – "Узбекистан активно избавляется от всего, что напоминает о прежней дружбе с Россией". Читайте тут - http://www.zagolovki.ru/daytheme/uzbeki/19Jan2011


"Президент Ислам Каримов продолжает активно «укреплять» отношения между Россией и Узбекистаном. На днях в Ташкенте закончился демонтаж памятника герою Великой Отечественной войны, генерал-майору Сабиру Рахимову. Это хорошо символизирует «новую идеологию» президента Каримова, которую он проводит в республике. Сама идеология проста и незатейлива: уничтожить все, что напоминает об общем с Россией прошлом, пишут «Новые известия».

Памятник знаменитому военачальнику, стоявший на двухметровом постаменте, со скрежетом и лязганьем сносили шесть бульдозеров. Обломки бетона, гранита и земли грузились на КамАЗы и тотчас же вывозились. Все это происходило под бдительным присмотром многочисленных сотрудников милиции и городской администрации. О том, что судьба памятника предрешена, стало понятно еще в конце 2010 года, когда в Ташкенте внезапно переименовали станцию метро, носившую имя единственного узбекского генерала Второй мировой войны, а затем и названный в его честь район столицы. В Ферганской области одноименный район также сменил название.

Демонтаж монумента вполне закономерен. В республике снесены все изваяния русских писателей. А в городе Нукус, где стояли скульптуры каракалпакской и русской девушек, символизирующие дружбу двух народов, узбекские власти «отредактировали» памятник: славянку снесли с монумента.

Учебники, изданные во времена СССР (в том числе и по точным наукам), изъяты из библиотек. Известны случаи когда учителя заставляли детей разжигать костры из «идеологически устаревших» книг. Впрочем, в последнее время из-за острой нехватки учебной литературы «старорежимные» книги разрешают оставлять в библиотеках, работники которых, правда, обязаны вычеркнуть из текстов все «советские» слова.

Попытки зачеркнуть общее прошлое с Россией начинают давать плоды. Если в Ташкенте русский по-прежнему остается языком межнационального общения, то в провинции уже не говорят по-русски. В туристских же центрах, таких, как Бухара, Самарканд, Хива, новое поколение вместо русского активно осваивает английский. Если раньше жизнь была практически такой же, как в России, то сегодня здесь все другое: праздники, книги и даже интерпретация истории», – сказал директор информационно-аналитического агентства «Фергана» Даниил Кислов («Советское – значит запретное»)".

Гадаю, що коли до влади в Україні прийде український уряд, за цією схемою все подібно буде відбуватися й у нас.
Росія, як бачимо, сама підштовхує до цього…