«Профффесссіоналам» Януковичу- Бойко-Азарову присвячується…

Результат політичних переговорів Франції, Німеччини, Австрії, Італії, Словаччини - суттєве зниження ціни на газ. А що зробила українська влада?

Спочатку красномовні цифри:
Агенція Reuters повідомила, що у  грудні  2011 року середня ціна "Газпрому" на природний газ склала 439,28 долара за 1 тисячу кубометрів. У листопаді така ціна була 440 доларів за 1 тисячу кубометрів у середньому за листопад.
Згідно моніторингу Sanford C. Bernstein, наприкінці минулого року ціна довгострокових контрактів "Газпрому" з нафтовою прив‘язкою дещо знизилась до $480 за тис кубометров.

Висновки, які випливають з цієї інформації:
1.    У 2009 році, коли Юлія Тимошенко була керівником уряду, "Нафтогаз" підписав ТИПОВИЙ контракт. Тимошенко добилася суттєвих знижок і ціна на газ складала 233 дол. США за тис. кубометрів.  Такі типові контракти підписували усі європейські споживачі російського газу. А отримані знижки - це результат політичних переговорів.
2.    ФОРМУЛА РОЗРАХУНКУ ціни на газ для всіх покупців була ОДНАКОВА.

Вчора, в інформаційних агенціях, з‘явилася дуже цікава інформація про те, що в результаті політичних переговорів з Росією та «Газпромом» кілька країн (серед яких Франція, Німеччина, Австрія, Італія, Словаччина) домовилися  про суттєве зниження ціни.

"Виходячи з основних принципів та умов діючих довгострокових контрактів, наприкінці 2011 - початку 2012 року ТОВ "Газпром експорт" досяг і оформив домовленості з низкою великих європейських покупців, які передбачають певне коригування ціни газу, що купується за цими контрактами, з урахуванням розвитку газового ринку в Європі і ситуації в економіці та енергетиці окремих європейських держав", - йдеться в повідомленні "Газпрому".

Увесь минулий рік європейські країни вели політичні переговори з  монопольним експортером російського газу «Газпромом» та добилися зменьшення вартості газу. А що робив нинішній уряд? Пани Янукович, Азаров, Бойко? Чому не змогли, як їхні європейські колеги, домовитися про зниження ціни? Натомість, неспроможність відстоювати національні інтереси, прикривається істеричними заявами про міжнародний арбітраж.

Про  те, що Франція, Німеччина чи Італія «розплачувалися» з РФ  своїми територіями нічого не відомо. А Україна «спромоглась» і не домовитися про зниження ціні на газ (чи підписати новий контракт!), і віддати до кінця 2052 року Севастополь за безцінь в результаті «харківських угод».

Зрозуміло, що «Газпром» важкий переговорник і не всім політикам по зубам. Особливо теперішній владі. І історія українсько-російських переговорів дуже нелегка. Однак, історія України свідчить що газові війни можна завершувати,  захищаючи при цьому національні інтереси  та імідж країни.
Тому, після оприлюднення європейських цін на газ та результатів переговорів європейських країн з «Газпромом»,  всі розмови влади про нібито кабальні умови «газових домовленостей» Тимошенко – це казки для дошколят.

Якби влада могла дійсно  довести, що щось не так з домовленостями 2009 року, в неї було два варіанти: або показати  суспільству більш вигідні контракти європейців з «Газпромом», або підписати власний, більш вигідний.  Двох років для цього цілком достатньо. Однак, показати кращі контракти «команда профффесссіоналів" не могла, тому що їх не має -є ТИПОВІ УГОДИ для європейських країн, а підписати новий не спромоглася - переговорники слабкі.
Бо,  для захисту національних інтересів, потрібно мати  бажання і хист.