Туристична Україна. ВОЛОСЯНКА (Великоберезнянський р-н, Закарпаття ). Фотозвіт

Кілька сторінок зі щоденника, присвяченого мандрам Україною. Травень, 2012.

В гірському масиві Східних Карпатах, у верхівї річки Уж, у підніжжі гір Бескид та Кичери, в 10 кілометрах від Ужоцького перевалу, розкинулось мальовниче село Волосянка.

Існує кілька легенд заснування цього поселення. Одна із них говорить про те, що втікач від феодала подався в глибокі ліси, де і вирішив пожити вільним життям. Одного разу феодал поїхав на полювання. З вершин гір побачив дим у пониззях річки. Він подумав, що у його володіннях полює хтось інший і подався з своїм людом до вогню. Підійшовши ближче, побачив дивне. Серед втікачів був його, недавно зниклий, Янко. Феодал приказав слугам впіймати його і прив'язати за волосся до хвоста коня. Так він вирішив доставити втікача до помістя. Жителі, які бачили це, дуже жаліли і Янка, і його красиве волосся. Коли виникло питання про назву села, то громада вирішила, що треба назвати село Волосянкою, що походить від слів „волос Янка".

Інша легенда описується у вірші Ф.Куртанича - дівчина із золотим волоссям і гарним голосом жила в селі, прийшли купці і хотіли волосся її купити, але вона не продала, бо обіцяла його своєму парубку, який був у наймах на чужині, але сталося лихо і він загинув там. Коли ж вона померла, то односельчани з глибокою шаною її ховали і село в її честь назвали Волосянкою.

(Такі існують легенди про Волосянку, хоча як тоді пояснити назву села Сянки і річки Сян, що знаходяться не так уже й далеко, у прилягаючому Турківському районі Львівської області?)

В історичних документах назва села вперше згадується в 1691 році, в документах Ужгородської Домінії говориться, що село було засноване в 1549 році.

Проте, більшість істориків вважають село Волосянка одним із найдавніших сіл Закарпаття. Так відомий дослідник історії Закарпаття М. М. Лелекач у своїх працях вказує 25 населених пунктів, в тому числі і Волосянку, які угорський король Андрій III передав у володіння Ужгородському жупану Петру Пітуні, володіння якого у 1320 році перейшли до феодалів Другетів, тобто до графа Берчені...

Про Волосянку Великоберезнянського району Закарпатської області, ви навряд чи знайдете десь інформацію. Коли починаєш шукати у нетрях інтернету, то увесь час натрапляєш на однойменне село Сколівського району Львівської області.


Діюча Волосянківська ЗОШ І-ІІІ ступенів здана в експлуатацію 30 вересня 1986 року. Сучасна двоповерхова будова, розрахована на 650 посадочних місць, з усіма зручностями , в якій здобувають освіту діти сіл Волосянка, Луг, Сухий , Тихий, Ужок, Верховина Бистра.

Народознавчий музей «Верховина »  Волосянківської ЗОШ І-ІІІ ступенів ласкаво запрошує вас з понеділка по п’ятницю, 9 ⁰⁰ – 14⁰⁰ к.ч.

Адреса: 89030, Україна, Закарпатська область, Великоберезнянський район, с. Волосянка, 396.

Етнографічна довідка:

У  селі Волосянка переважали типові лемківські хати, які збудовані із смерекового та ялового дерева, тобто в травні – червні в’ялили ( при слабому місяці). Сучки і вершки не обрубували, щоб витягувало воду. А потім, у серпні – вересні місяці лупили і тесали.

Будували хату в основному із дупел – кімнат: сіни і хижа. Сіни ділили на половину –  це була комора. Хижа розміром 6х6 (6х5), сіни 4х4. Біля хати будували хлів (стайню), пеливню, броварню. Покривали хати  і хлів соломою ( китицями із жита), а пізніше, десь  у 20-25 роках ХХ століття почали багатші люди покривати шинелями, драницями. Як правило, у хаті було три  вікна розміром 70х50 см. Передня стіна була з образами і хрестом посередині. Попід стіною був великий стіл і лави, за якими збиралася їсти вся сім`я.

Друге місце в хаті посідала піч, збита, як правило, із глини – це курні печі, пізніше. У ХХ столітті – з цегли, а коли – із каміння. Піч мастили синьою глиною і білили, розмальовували. Піч складалася із припічка, запічка (бокова лавка) і челюстів (де клали вогонь).

У хаті були гряди (квадратні дерева), на яких сушили коноплі, інструменти, дрова, лікарські рослини. Лампа висіла над столом, а до стайні брали лампош. Коли світили скіпою (наколотими висушеними трісками). Крім того у хаті було 2-3 постелі.

Над постіллю висіла колиска, полиця, у яку складували гонці (каструлі) та окрема полиця із склом – на миски і таніря, горнята.Підлоги із дошок не було, долівка була вимащена білою глиною, стіни були не ваковані. У сінях стояли гордови із капустою, стояло лазиво на під. У коморі були жердки, на які складали одяг, вішалки, де висіли фартухи.

Селяни займалися в основному натуральним господарством, сіяли жито, овес, садили картоплю, брукву, дині, цибулю, моркву, петрушку, капусту, вирощували льон і коноплі. Розводили овець, корів, свиней, коней, кіз, займалися бджолярством.

Вчителька та учні Волосянківської школи

Вчителі

Волосянківський дитячий садочок


Ужанський парк






Погода мінялася по кілька разів на день...




Оті темні квадрати на горі - городи.











Придбати житло у Волосянці можна. Але дешевше купити землю і самому побудуватися, бо поруч є такі будівельні матеріали, як камінь і дерево. Якщо ж купувати новий щойнозбудований будинок з усіма зручностями, то він коштуватиме до 10 тисяч доларів, чим старіший будинок - тим дешевше.

Волосянський ресторан "Магура"

Багатоквартирний будинок для залізничників побудований на зразок наших київських "хрущовок".

По дорозі до школи стоїть будова, у якій на сьогоднішній день знаходиться магазин та кафе «Аліса» приватного підприємця Лялько Ганни Михайлівни, це так званий у минулому – дім Єраска – чеського пана, який займався торгівлею.

Старовинний будинок, у якому нині закинута ветеринарна лікарня, знаходиться у аварійному стані. В цьому можна переконатися зайшовши у двір будинку..


Вигляд з вулиці.

Вигляд здвору..

Технічне приміщення біля залізничної колії


Чи не єдиний багатоквартирний будинок у Волосянці. Тут давали квартири залізничникам.

Будинок культури у Волосянці

Сільрада і поштове відділення

Вивіска над дверима сільради

Якщо Вам доведеться бувати у Волосянці, то ось, на всяк випадок, розклад роботи поштового віділення.

Залізничний вокзал був збудований в 1956 році.

Волосянка нараховує 510 дворів, де проживає 1060 чоловік. Площа населеного пункту 312 га.

Хоча за інформацією отриманою від місцевих мешканців - у селі мешкає більше людей - 4000, та й саме село приєднало до себе найближчі села Ужок, Луг, Нижня Волосянка.

У селі діє мостопоїзд – 61, ПЧ-16 Львівської залізної дороги, Волосянківське лісництво Великоберезнянського держлісгоспу. Функціонують Волосянківська ЗОШ, на території якої відкрито народознавчий музей "Верховина", дитячий садок, лікарня,,,                  

Попоїсти можна у будь-якому із місцевих кафе, або ж придбати усе потрібне в магазинах, які траплятимуться обабіч дороги, вздовж якої на 12 км і простяглося село. До речі, у приміщенні магазину "Аліса" знаходиться банкомат. "Експрес-банку", тому з готівкою також проблем не виникатиме.

Окрасою села стала  гірськолижна база „Ужок», яка знаходиться в районі гори Гребінь і сприяє розвитку туристично-рекреаційної зони  краю. Поруч є джерела з лікувальними мінеральними водами.

До кордону зі Словаччиною - 30 км, до кордону з Польщею - 10 км.

Відстань за маршрутом Київ — Ужгород ~ 787 км - приблизно 11 годин машиною, або 17 годин поїздом Київ-Ужгород, потім пересадка на приміську електричку до Волосянки - 2 години, або машиною - 50 хвилин. Орієнтовна вартість мандрівки залізницею (травень, 2012) - 130 грн + 8,50 грн.

 У Волосянці електричка зупиняється двічі - на залізничних станціях Щербин і Волосянка-Закарпатська.

Мобільний зв`язок - МТС. Інтернет- через мобільний інтернет МТС.

Люди у Волосянці добрі і відкриті, якщо раптом знадобиться підказка чи допомога - ви її завжди отримаєте.

_________________________________________________

Всі фото Ганни Короненко