Про другу державну

«А чому не російською співають?!» - ображено запитувала ПР-івська активістка на черговому агітконцерті в одній з луганських шкіл: «Закон же прийняли, вже можна співати російською!»

«А чому не російською співають?!» - ображено запитувала ПР-івська активістка на черговому агітконцерті в одній з луганських шкіл: «Закон же прийняли, вже можна співати російською!» Уявляю, її радість, коли вона почула про сюрприз від нардепа Чорноморова.

Доки вітчизняні медійнки обговорювали перспективи свого існування після прийняття законопроекту 11013 у ВР таки зареєстрували законопроект про надання «великому й могучому» статусу другої державної. Сподівалися, що, приймаючи колесніченківський закон вони звернуть увагу на носіїв румунської, кримсько-татарської та інших мов нацменшин?! Куди там! Регіонал Чорноморов остаточно розвіяв ці сподівання. Якщо закон від Колєсніченка хоча б декларував «всебічний розвиток і вживання української як державної», то документом від його однопартійця запропоновано змінити завдання державної мовної політики до «забезпечення своїм громадянам права вільного користування російською мовою, як мовою корінного народу України та мовою міжнаціонального та міжнародного спілкування». Який привід для радості! Яка можливість підняти рейтинг, що впав нижче плінтуса. Тепер вже точно ті, хто було розчарувався в біло-синіх, забудуть про пенсійну реформу, повний провал програми доступного житла для молоді та інші принади «покращення».

Принаймні та тітка, яку обурила українська народна пісня в луганській школі, тепер вже точно заспіває від щастя. Російською… Що тут казати, народ в нас невибагливий. Йому небагато для щастя потрібно.