Час політичних шуліків

Чому політик горнеться до виборця, як свекор до пелюшки...

Буваючи нинішньої осені на Житомирщині, мимоволі спостерігаю за тим, як іде підготовка до виборів у Бердичівському окрузі №63. Тут зареєструвалося аж 24 претенденти на папаху народного депутата, і з боку вельми примітно, хто та як пнеться вище своєї голови у політики першої величини.

Ну, приміром, ви, сподіваюся, не зустрічали, аби постпредом у Верховній Раді від імені майже 170 тисяч виборців рекомендувала себе баришня-бармен. А в Бердичеві є такий прикметний приклад.

Зрозуміло, що до козирної рукавички набилося ряд залітних варягів зі столичної сторони, які, либонь, вирішили, що їм варто лишень оформитися кандидатом у нардепи в віддаленому окрузі і вже всі стрімголов кинуться за них голосувати. Будуть скандувати їх імена на вулицях.

А дзуськи. Бідний, зацькований безхліб’ям народ настільки перевтомився від фокусів влади, христопродавців у ній, що буквально сатаніє від агітації, дешевих спроб нав’язати йому нових кумирів. Людям, як мені здається, буквально до одного веселого місця, що приїхала з Києва, до речі, якраз і уродженка цього мегаполіса, мотається по їх забур’янених населених пунктах якась там медик, просить усіх: "Голосуйте за мене!" Чи військовий пенсіонер, теж, до речі, мешканець столиці. А на додачу ще й директор казна-якого малого підприємства з Троєщини, чи Оболоні.

Вибившись із напівсонних Сарн, чи Варви на київський тротуар, схоже, ці двоє надихнулися самовпевненістю, що тепер уже можна штурмувати й парламент. Бо до цього їх, мовляв, недооцінили.

Бердичів і його сільська глухомань, немовби сліпнів у ночі, привабили одразу цілий гурт чинних народних депутатів, і, насамперед, політичних повій, яких іще називають гнилими тушками.

Тут, приміром, просіялася така собі Анжеліка Лабунська, яка до цього вже двічі обиралася до парламенту за партійним списком БЮТу, будучи креатурою олігарха Костянтина Жеваго. Але у вересні 2011 року склала дулю в кишені всім своїм колишнім поплічникам і політичним кумирам, стала називати себе позафракційною, вряди-годи підсилюючи своїми голосуваннями в парламенті рішення регіоналів. Звісно ж, за помахом гидкої руки українофоба М. Чечетова.

Іще з середини літа на виборчому окрузі почали з’являтися білборди так званої соціальної реклами від колоритної фігури з числа парламентських перебіжчиків нардепа Володимира Каплієнка. З головатих на пів неба портретів він проголошував, що захистить усіх.

Тицяючи пальцями в бік лисуватого одесита, якийсь чомусь прибився аж до них,  житомиряни казали: "Бач, устромив ножа Юлі під саме серце, тепер хоче нас задурити…"

Справді, саме Володимир Каплієнко (один із семи перебіжчиків із БЮТу) стоїть біля горнила створення 11 березня 2010 року у Верховній Раді нової провладної більшості на чолі з Партією регіонів. Саме цей парламентський конгломерат через півтора місяці пронесе на своїх плечах здачу національних інтересів України в так званих харківських угодах. Читайте тут.

Люди, напевне, також бачили, чули, як вся опозиція Верховної Ради 21 лютого ц.р. чотири хвилини поспіль скандувала  "Тушка!", "Тушка!", не даючи змоги виступити В. Каплієнку, спікеру фракції "Реформи заради майбутнього", в яку об’єдналися ренегати і політичні перевертні з БЮТу та НУНСу, стала ручним псом на ланцюгу Партії регіонів.

 Адже, коли, приміром, нардеп від БЮТу, житомирянин Роман Забзалюк оприлюднив аудіозаписи розмов із лідером фракції "Реформи заради майбутнього" другом-одеситом В. Каплієнка Ігорем Рибаковим, на яких той обіцяє Забзалюку 500 тисяч доларів за вихід із "Батьківщини", то першим кинувся все спростовувати якраз нинішній кандидат у народні депутати по Бердичівському виборчому округу №63. Дивіться, як це виглядало тут.

І ось тепер, купивши очі у сірка, цей чоловік наполегливо проситься знову до парламенту від розширеної бердичівської громади. Мабуть, щоб і далі там служити окупаційній владі, відвертим українофобам, які нищать у нашій суверенній державі всі національні набутки. І, зокрема, мову, культуру, пісню. Не кажучи вже про економіку.

Іще одна "кришталева душа" від Партії регіонів никається зі своїми портретами тут – колишній тричі генеральний прокурор Святослав Піскун. Згадав, що звідси, з Бердичева,  його коріння, ледве не слізно просить підтримки в тутешніх бідаків. Напевне ж, знаючи, яку "широку підтримку" в масах має політична сила, якої він є "золотим правничим голосом" – (а членом Партії регіонів С. Піскун є з жовтня 2008 року),  посоромився висуватися на окрузі офіційно від ПР. За такої політичної погоди, либонь, усе таки ліпше про всяк випадок бути самовисуванцем.

Поруч із С. Піскуном, під тією ж затуманеною передвиборною личиною примаскувався і корінний киянин, він же ж особистий радник прем’єр-міністра України М. Азарова, такий собі чоловічок – М.М. Петренко.

Не чули?

І я, зізнаюся по щирості, вперше запримітив подібну птаху на державному небосхилі. А ознайомився з його діяльністю ближче, зрозумів, це й справді достойний член команди нинішніх шалених правителів.

Він – колишній вихованець відомого Анатолія Засухи, одного з тодішніх найближчих друзів Л. Кучми, співвласник холдингу "Петрус" – групи компаній, які виробляють алкоголь, кондитерські вироби і бісквіти та різноманітну сільськогосподарську продукцію, надають митно-складські послуги і таке інше.

Реєструючись кандидатом у народні депутати, цей пан указав, що 2011-го, якраз у рік, коли він став радником глави уряду, отримав дохід, у якості "призів, виграшів, подарунків" - на чотири мільйони гривень!

Не складний Інтернет пошук, їй-право, мене вразив тим, як цей чоловічок, котрий, схоже, вельми полюбляє отримувати щедрі гостинці, презенти, гарно стелив собі на окрузі №63 іще з весни. Подібну підготовку навряд чи можна ще будь-де знайти…

Судіть самі.

Іще 23 травня ц.р. місцеве Бердичівське телебачення аж захлинаючись від надлишку слини вдоволення та захоплення, розповідає про те, як радник самого М. Азарова приїхав до міста. Читаємо дослівно: "Перевірити стан охорони здоров’я міста Бердичева та Бердичівського району, а також дізнатися, які наразі проблеми турбують медиків, вчителів, працівників соціальної сфери та підприємців Уряд командирував свого співробітника, радника Прем’єр-Міністра України Миколу Петренка. Посадовець днями зустрівся із лікарями району, вислухав ряд проблем та пропозицій і навіть вніс свої корективи."

Через тиждень, 1 червня 2012 року, М. Петренко зустрівся уже з поштовиками району. У кінці другої декади того ж таки першого місяця літа, узяв під контроль ремонти доріг довкруги Бердичева. Для важливості моменту до цього рандеву був залучений і глава обласної адміністрації С. Рижук.

Про розмах цілеспрямованої передвиборної "допомоги" Бердичеву, за який із нечуваною увагою і пристрастю взявся з якогось дива радник прем’єра, бажаючи буквально за державний кошт озолотити цей куточок Житомирщини, можна прочитати в обласній газеті "ЭХО". Цитує дослівно звідтіля:

"Спочатку заплановано здійснити ямковий ремонт дороги, поверх якого буде прокладено нове асфальтне покриття на трасі міжнародного значення на під'їзді до міста Бердичева з боку Вінниці, у самому Бердичеві, де пролягає регіональна траса на Хмільник та Літин, а також на регіональних автошляхах, що йдуть через Попільню, Ружин, Андрушівку тощо. Протяжність відремонтованих доріг загального користування, що суміщаються з вулицями населених пунктів, становить 47 км. Внесені до переліку ремонтних доріг автотраси належать до шляхів державного значення, тому кошти використовують з держбюджету. Загальна вартість робіт — майже 65 мільйонів гривень…"

Усе це відбувалося, підкреслю, якраз тієї гарячої, невідкладної пори, коли Україна не вкладалася в графіки підготовки до Євро-2012, (траси під ключ не здані, до речі, ще й по нині), коли на обліку була буквально кожна копійка державного бюджету.

Відчуваєте, який грандіозний розмах у цього М.М. Петренка. Він розкидається державними мільйонами заради свого проходження до парламенту (хіба ж не зрозуміло, чого така любов з’явилася в нього до провінційного міста на Житомирщині?) не менше, ніж самі В. Янукович, чи М. Азаров. Бо це тільки прем’єр-міністр міг залюбки виділити 50-60 млн. гривень на під’їдні шляхи до резиденції глави держави.

Невже ж якийсь там радник прем’єра хоче переплюнути витрати з бюджету для опорядження Бердичева, не менше, ніж на славетне Межигір’я?

Так що загалом безбарвні народні депутати України А. Лабунська, С. Піскун, П. Унгурян, який нині входить до складу фракції БЮТ-Батьківщина, і котрий також  чомусь (родом із Молдови, мешкає в Одесі) зареєструвався в окрузі способом самовисунення, є швидше за все абсолютно непрохідними претендентами на папаху нардепа, поруч із власником тих багатств, якими буквально смітить М. Петренко.

Навіть в цілому вельми активна, колоритна нардепівська "тушка" В. Каплієнко не складе  достойної конкуренції раднику прем’єра, котрий, схоже на те, заради свого депутатства практично підім’яв під себе весь адміністративний, а головне бюджетний ресурс області  і держави.

 Бо що насправді може протиставити той таки В. Каплієнко?

Ось у Андрушівському районі, котрий входить до цього ж таки 63-го виборчого округу, є велика проблема, котра тривожить багатьох. Навіть не економічна, а швидше за все правова, морально-етична.

Тут кілька років тому якісь спритні ділки поблизу районного центру обгородили великі лісові масиви, взявши в якийсь негідний спосіб всю довколишню красу, багату на ягоди та гриби на пів віку в оренду. Завезли туди благородних оленів, виставили грізну і неприступну охорону - попробуй хто лишень сунься під зелені шати віковічних дерев. Наготові дробовики і інша зброя, пси-вовкодави. Абсолютна протиправність, беззаконня.

На теренах України виріс іще один болісний прищ, страшна відрижка барщини, яку започаткував свого часу сумно відомий убивця з Кіровоградщини В. Лозінський. Але виходить, що поки один поміщик, родоначальник відродження рабовласництва в державі утримується в тюрмі, спарва його живе в інших лісових масивах.

В. Каплієнко, як я зрозумів із публікацій газет "Субота", "Наша ініціатива", котрі роздають у його персональних наметах на окрузі, і каже виборцям Андрушівки так. Мовляв, оберете мене до парламенту, огорожі зніму.

Запитується: а чому не зараз? Кому не зрозуміло, що все що коїться поблизу Андрушівки - дикунське самоуправство і злочин проти людей, позаяк лісові масиви належать  державі, і їх захоплювати – кримінал. Недопускати вних людей - подвійний злочин...

Усе це чимсь змахує на сюжет давньої байки про вибори за російського царату. Тоді панич уранці роздав мужикам по капцю і сказав: хто проголосує за мене, той із маєтку додому піде в гарній обновці…

Судячи з усього, М. Петренко дещо остерігається лише одного конкурента на окрузі – члена політичної партії Українська платформа "Собор" Павла Жебрівсього, теж, до речі, народного депутата України.

Про це можна судити з інтерв’ю радника прем’єр-міністра, яке він дав, здається, в Одесі, критикуючи останнього за бездіяльність у ліквідації бездоріжжя на Поліссі, позаяк, мовляв, цим не займався пан Жебрівський, працюючи свого часу главою обласної державної адміністрації в Житомирі. Всі інше конкуренти для радника прем’єр-міністра начебто не існують.

Пан Петренко, звичайно, забуває згадати, що тоді в П. Жебрівського не було під руками, як тепер у нього, бюджету України. Не кажучи вже про те, що ця його "бурхлива щедрість" за державний кошт далеко не безневинна гра на цимбалах для виборців, а як на мене, то протиправне зловживання службовим становищем, перевищення влади, або посадових обов’язків.

Тому, гадаю, не станеться нічого дивного, якщо з часом співвласника горілки й цукерок із холдингу "Петрус" притягнуть за матню до відповідальності за розбазарювання народних грошей. Разом із його нинішнім патроном, якщо такі витрати на Бердичів уже зроблені, чи намічається вчинити до виборів. Чим, до речі, як здається мені, якраз і має поцікавитись оппозиція…

Позаяк, усе нечесне одного дня неодмінно закінчується плачевно. І в цьому, думається, якраз і полягає велика, вічна мудрість людського життя.

Одне слово, над Бердичевом і однойменним виборчим округом №63 кружляють крупні політичні коршаки, намагаючись у будь-який спосіб видурити в людей довіру до себе. Все роблять для того, аби ошукати народ, іще раз його обманути на виборах.

Роз’їжджає округом і роздобріла на бізнесових харчах чоловіка колишня полум’яна комуністка, а за тим соціалістка Валентина Семенюк. Щось там розповідає про приватизацію, навіть погрожує олігархам відібрати приватизоване багатство. Політична фата моргана…

Думаю, щодо цього в людей стільки віри, як у партію соціалістів, котру чомусь на окрузі окрім пані-товаришки Семенюк-Самсоненко представляє і якийсь В. Проскуров, теж член СПУ. (Див. офіційний сайт ЦВК).

Я ж особисто вважаю, що найдостойнішою кандидатурою в виборчому окрузі є скромний представник партії "Свобода", Олексій Побережний із Бердичева. Патріот України, готовий і життя віддати за те, щоб звільнити нашу державу від окупаційної влади, очистити від корупції і бандюків у владі, зберегти для народу мову й культуру.

Олексію лише двадцять п’ять. Замало у нього коштів навіть на агітаційну літературу,  але молодь його розуміє, підтримує, готова йти за ним.

За такими, як пан Побережний майбутнє України. А не за тушками і пристосуванцями, чинодралами з високих кабінетів…