Хто із виборців голосував за «Свободу»?

Парламентські вибори 2012 виплодили в Україні нову потужну ідейну силу. національно-патріотичного спрямування. Чи стане це надійним плацдармом для зміцнення суверенітету, державної незалежності?

Усе очікую, що хтось напише, висловиться з приводу того: звідкіля він виплодився, взявся, цей дивний феномен Всеукраїнського об'єднання "Свобода". Що призвело до такої активної підтримки націоналістичної партії на парламентських виборах 2012?

Усі мої очікування поки що даремні. Солодкоязикі говоруни немовби набрали води до рота, затято мовчать. Політики, либонь, бояться, аби їх не запідозрили в заздрощах, а політологи все ніяк не осягнуть важливості електорального зсуву суспільства вправо. І що це дає українцям.

Тому, напевне, доведеться сказати за всіх.

Справді, мільйони українців задумалися перед парламентськими виборами над тим, кому довірити захищати національну нашу складову, нашу мову, культуру, віру від недолугої політика правлячої партії. Відвертого українофобства. Курсу на сіре, кустарне зрусачення, змосковчення через церкву брехливого попа Гундяєва і його українських прислужників агафангелів.

Тріумф парламентської "Свободи", це насамперед перемога українського духу над меншовартістю, над хворобливим манкуртством.  Це виклик долі нашого народу, який знову (вже в котрий раз!) намагаються поярмити з тієї ж самої імперської сторони.

Зізнаюся, що на фініші минулого літа я був приємно вражений, коли якось увечері пролунав телефонний дзвінок від одного давнього знайомого, високого відставного суддівського чиновника. В якого і діти тепер носять мантії правників.

- Ну що, - сказав, - читаю все, що пишеш у своїх блогах. Можу повідомити, що на сімейній раді вирішили всім сімейством голосувати за "Свободу". Більше, на жаль, немає кому відстоювати наші інтереси в парламенті.

А потім іще один знайомий професор, рідня дружини якого має польське і російське коріння, обережно обмовився, що всі схиляються до думки про підтримку партії націоналістів, бо це ідейні люди. Не торгаші і не банальні гопники, які сколотили капітали на крадіжках народної власності та перекупках товарів, а помірковані і цілеспрямовані борці за інтереси українського народу.

Не останню роль, гадаю, в цьому зіграли події нинішнього літа, коли 3 липня регіонали, при підтримці комуністів і зрадливої парламентської групи В. Литвина, фальшиво проламали шлях для якогось дивного, недолугого закону двох К про мови. Коли в чергове Арсеній Яценюк і його оточення поклялися, що "вони (себто вороги) не пройдуть", а насправді ніхто й не намагався не допустити голосування по законопроекту.

Тоді під Українським домом, де зібралися сміливці, голодуючі проти цинічного наступу п'ятої колони на устої нашої державної, мовної незалежності, влада вирішила дати бій усім тим, хто виступав проти шабашу українофобів у Верховній Раді. І тоді на захист конституційних прав титульної нації виступила "Свобода". Як організована, самодостатня, фізично згуртована і відповідно навчена сила. Готова захищати свій народ від бияків знахабнілих міліцейських пройдисвітів.

В одну мить "Свобода" дала зрозуміти, що надалі за побиття людей доведеться відповідати. Що міліцейському свавіллю на вулицях прийшов кінець. Якщо від людей вимагається чітке дотримання чинного законодавства, то від влади воно має бути не меншим. І треба забути про роль гумових "демократорів" у руках молодиків, які ховають свої обличчя під шоломами "космонавтів".

Маю всі підстави вважати, що на минулих виборах за "Свободу" голосували якраз мислячі люди. Ті, хто уже встиг розібратися в тому, що таке національний дух українців. А головне, що таке патріотизм. Хто такі Бандера, Шухевич. За що легендарному сотнику УПА Мирославу Симчичу, який провів у радянських тюрмах понад 32 роки життя,  заживо встановлено пам'ятник у Коломиї на Івано-Франківщині.

Іншими словами, люди переважно голосували проти влади.

Хто був налаштований традиційно протестно, віддавали голоси за "Батьківщину". Кого приваблює європейський курс України, хто вірить у високу зорю нашої держави серед країн старої Європи, ті посилали свої ластівки у бюлетенях партії УДАР. Позаяк Віталій Кличко справді європейська, сучасна людина. Бо в його команді є мудра українка, неперевершена письменниця Марія Матіос, є толковий аналітик Павло Розенко, знавець проблем розвитку малого і середнього бізнесу Оксана Продан, щирий і завзятий українець Валентин Наливайченко.

А ось за "Свободу" голосували розумом ідейні люди. Ті, хто думає про свою державу і її майбутнє. І якраз у цьому велика сила даного партійного формування. Бо якщо у нас 37 мільйонів виборців, а за партію Олега Тягнибока віддали свої голоси 10,4 відсотка тих, хто голосував за партійними списками, а ще плюс люди, котрі підтримали 11 чи 12 висуванців на мажоритарних округах, то це вже зовсім не мало...

Так, я добре розумію, що тут не можна брати максимальну кількість виборців на олівець, бо далеко не всі у нас ходять у призначений час до виборчих урн. Але все одно виходить, що "Свободу" підтримали мільйони українців. А це величезний плацдарм для розростання, безберегого розширення патріотичного національного духу, мобілізації людей, готових виступити на захист суверенітету, незалежності держави, нашої мови і культури.

І цим ми нині багаті. Не забуваймо, що національна свідомість наймогутніша зброя народу.

Парламентські вибори 2012 породили в Україні нову потужну ідейну силу національно-патріотичного спрямування. Чи стане це надійним плацдармом для зміцнення суверенітету, державної незалежності, захисту нашої мови, кульури від зазіхань на їх панування в суспільстві - покаже час...

І все таки, Було б, мабуть, справедливо, якби за "Свободу" ГОЛОСУВАЛИ НЕ 10, А СІМДЕСЯТ ВІДСОТКІВ УКРАЇНЦІВ. І час такий, будемо сподіватися, прийде...

***

Спасибі за все Партії регіонів, яка так недолуго веде себе в ролі партії влади.