Кого уроки 2004-го нічого не навчили…

Усе покаже надвечір’я 1 січня 2013 року!

Якщо дещо раніше, - приміром, улітку, на початку осені, вважалося, що весь клубок політичних проблем України оптом, протягом однієї доби-двох в одну мить вирішать результати парламентських виборів 28 жовтня, бо так уже накипіло на душі народу, то виявилося, що все це велика омана. Той, хто вміє мислити, аналізувати,  гадаю зрозумів, що ситуація  зовсім не "розсмокталася", а навпаки ще більше ускладнилася, якщо можна так висловитись - загусла...

Процес добору опозиційними силами кандидатів (ВО "Свобода" тут ні при чому, позаяк їхніх людей в політиці ще ніхто не знає) до прохідних частин списків та на мажоритарні округи, а особливо період діяльності з захисту результатів виборів, протидія бандитизму влади щодо силових акцій зі зміни результатів волевиявлення громадян показали, що ситуація ламається як яєчний корж. Позаяк, у "захисниках" народу виявилися все ті ж знайомі, до зубного болю пісні та бездарні обличчя, які ми бачили в тих же іконостасах і вчора, і позавчора. Котрі лише на словах за українські мову, пісню, проти поклоніння Кремлю та входження до Митного союзу, а насправді все залежить від того, скільки дАють за новими розкладами…

Он, приміром, на телеканалі ТВі, у ютюбі в своїх блогах Анатолій Гриценко авторитетно заявляє: мовляв, нехай лишень вигулькне, випірне з депутатського болота бодай одна тушка, ми її тут  же морально знищимо. Зашарпаємо, проходу не дамо, зганьбимо перед усім народом.

Чому ж тоді мовчить, як сорока в гостях, шановний достойник щодо вчинку В. Литвина? Той уже встиг оголосити, що його серце належить Партії регіонів.

Невже можна повірити в те, що бідні та знедолені полісяни Житомирщини, окрім, звісно ж, кількох тисяч пригодованих подачками одного відомого фонду, делегували йому право в новій Раді горою стати на захист донецьких олігархів, які знищують незалежну Україну фізично і морально (чого тут лишень вартий  нещодавній десятитисячний виступ маріупольців за чистоту повітря, проти анти екологічних комбінатів-монстрів Ахметова), які намагаються Україну на третьому десяткові незалежності перетворити в "руській мір"?

Чого ж мовчить Анатолій Степанович? Тоді, коли і ціль відома, і курс руху її теж не складає таємниці…

Чому тушка і далі величається, мовби та сучка в човні, а не пішла на дно? Тим паче, що гріхів на ній, як бліх. І один одного страшніший…

Саме в цій площині – відвертого баламутства сучасних політиків, їх непотайного словоблуддя і полягає суть проблеми – чому народ не поспішає підтримувати їх під час протестних акцій. Бо на словах у них виходить, як на цимбалах, а на ділі, ви ж бачите як…

Щоправда, заради справедливості треба сказати, що А. Гриценко, можливо, найбільш боєздатний і чесний, сміливий і відвертий там, у "Батьківщині" (і чого він туди затесався?), а багато з новоявлених "вождів" це ж точно – аморфні і слизькі люди. Здобули мандати лише заради власної  вигоди і  благополуччя. Не здатні ні організувати, ні повести за собою маси. Тільки погавкують на владу для годиться…

Зустрічаючись із такими, люди розуміють, що довіряти немає кому. Це "обранці" з когорти тих, хто голосно кричить: "Тримайте злодія!", а самі тим часом дістають з-за спини свої торбини…

За таких умов, надіятися треба, мабуть, на ідейні штики "Свободи", на окремих міцних горішків "УДАРу". Як, приміром, Валентин Наливайченко, Павло Розенко, Марія Матіос та інші. Сам Віталій Клічко, сподіваюся…

Думаю, що найбільш визначальним у тому плані, як житиметься нам із новим складом парламенту, куди піде Україна в своєму розвитку найближчої перспективи, будуть навіть не 17-18 грудня цього року, коли має відкритися перша сесія Верховної Ради сьомого скликання. А 1 січня 2013 року!

Чому саме ця доба? А тому, що 1 січня -  день народження Степана Бандери!

Якщо новоявлена парламентська партія "Свобода" (37 народних депутатів попереду колони!) підніме на свій марш пів Києва, то вже ближчим часом донецьким справді  доведеться думати про чемодани. Надто багато залили вони  жителям столиці і найближчої округи сала за шию. І не в останню чергу відвертим бандитизмом у пору останніх парламентських виборів.

Це означає, що уроки 2004-го їх нічому не навчили. А життя, відомо, подібного зазнайства не прощає…