Фіга Кремлю! А що Медведчуку і Табачнику?

Як в Україні сталася пертурбація магнітних полюсів держави. Ще минулого понеділка політичний компас вказував на імперську Москву, нині він чітко повернений у бік європейського Брюсселю.

Ні, все таки, що не кажіть, а в українській журналістиці нині явна кадрова криза. Геть перевелися мислячі, мізкуваті аналітики, гострі публіцисти. Бал правлять переважно примітивні акини, котрі, як відомо, діють за первіснообщинним принципом -  що бачу про те й співаю.

Ось зверніть увагу. Минулий тиждень практично став поворотним у житті українського народу. Якби 18 грудня літак В. Януковича піднявся в небо і взяв курс на Москву, це б означало, що все – Україна повернула б до реанімації СРСР, до вступу в нову російську імперію на чолі з диктатурами В. Путіна, О. Лукашенка, азіата Н. Назарбаєва, який навіть розстрілює масові демонстрації протестуючих, не боячись міжнародного трибуналу.

Далі. Скажіть, ви прочитали, почули будь-де в українських ЗМІ про те, що сталося в Україні ввечері 21 грудня?

А саме цієї пори на двох телевізійних каналах – у ток-шоу на Першому Національному та на Інтері, речники від влади, практично синхронно, на чому світ стоїть геть розкритикували так званий Митний (я його називаю Мутний) союз (МС), заявили, що це насправді шлях не в завтра, а, даруйте, до дупи.

Скажіть, хіба це комусь, окрім, звісно, відвертих українофобів, представників п’ятої колони в Україні не було відомо раніше? Що це було б  насправді поверненням до кирзових чобіт, валянків і фуфайок, до штучних голодоморів і загороджувальних загонів, до ГУЛАГу, ЧК і НКВС, до КГБ і до нового виплоду міжнародної політики загарбання чужих територій під прикриттям міфічної «принуки до миру», вищості старшого брата та його мови, культури над іншими. Що це курс на поклоніння вусатому людожерству – сталінізму. Повна реанімація його.

Тому, що минулої п’ятниці ввечері довелося почути з уст репрезентантів влади на телевізійних «собачих боях», можна було тільки щиро подивуватися. Вони різко на всі сто вісімдесят градусів повернули свої політичні голоблі стосовно курсу тижневої давнини. Приміром, один із них, у стилі знаменитих гариків Губермана заговорив заледве не афоризмами. Вдумайтесь лишень у те, що він проголосив: «Євросоюз для нас – рідний дім, Росія – тільки гарний сусіда…»

Чи не до цього без малого три роки безуспішно закликала нинішнє керівництво держави опозиція? Заявляючи, що державний курс на Москву – це маршрут у нікуди. А Євразія – екзотичний політичний зоопарк. Тому для України єдина дорога - лише до Євросоюзу.

Ви ж, сподіваюся, добре розумієте, що в Партії регіонів вольностей не допускається навіть златоустам. Що має бути сказано в прямому ефірі ораторами узгоджується на найвищій бантині. Значить несподівана відмова від саміту в Москві по Мутному союзу (Азаров, приміром, украв літака Януковича), осанни українських чиновників на честь Євросоюзу, аж ніяк не випадковість, не якісь там технічні збої, а справжня дуля від глави держави і його камарильї зореносному Кремлю. 

Більше того, виявилося, що у Верховній Раді вже зареєстровано законопроект "Про підтримку євроінтеграційних прагнень українського народу та укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС".

Як ви гадаєте, хто є його автором?

Нізащо не вгадаєте. Позаяк породив його один із учорашніх найбільш активних  пропагандистів вступу України саме до Мутного союзу – колишній віце-прем’єр-міністр Кабінету Міністрів М. Азарова (першого призову) – Сергій Тігіпко. (Про це докладніше читайте тут.)

Що ж сталося насправді?

Різка зміна стратегічного курсу держави протягом одного тижня. Пертурбація магнітних полюсів у державі. Ще минулого понеділка політичний компас вказував на імперську Москву, нині він повернений у бік європейського Брюсселю. 

По великому рахунку – це грандіозна перемога лінії опозиційних сил, насамперед тих, які постійно неухильно боролися проти московізації України, засилля сумнівного «руського міра» на наших національних теренах.

В ідеалі, все це, як мутна, олов’яна піна, має залишитися за бортом життя, якщо  і справді ми тепер йдемо до Європи.

 Однак про це в українській пресі чомусь ви ніде не знайдете й згадки, ні натяку. Як і в зарубіжній російськомовній також. За винятком, можливо, моєї статті, розміщеної на сайті міжнародної радіостанції «ЭХО Москвы», озаглавленої  «УКРАИНА СТАВИТ ЖИРНЫЙ КРЕСТ НА ТАМОЖЕННОМ СОЮЗЕ».

Чомусь мовчать і різноманітні політологи, політтехнологи. Мабуть, іще пережовують усе те, про що довелося почути.

Найбільша приємність із цією політичною метаморфозою Банкової та, що одночасно із фігою Москві, нинішня влада, либонь піднесла "сюрприз" і двом очевидним прихильникам Кремля – В. Медведчуку та Д. Табачнику. Адже ще минулого тижня політологи їм пророчили високі пости в новому українському уряді М.Азарова, мовбито навіть за якимись там персональними квотами Москви. Що, безперечно б, вказувало на повну колонізацію білокам’яною нинішньої української влади. 

Відтак, їхні можливі призначення на пости в новому Кабміні, або ж стрімкий, безрезультатний проліт над гніздом донецьких вождів, ясно показуватимуть на те, чи одірвався В. Янукович насправді від впливу північної зореносної столиці, чи все, що нині чуємо про Європу - не більше, ніж блеф. Чи Кремль і далі утримує главу української держави в своїх лещатах.

Тим часом, Віктор Медведчук, який поїздку В. Януковича до Москви на саміт МС очікував, як, пише преса, не менше, ніж на своєрідну коронацію в образі повноправного представника Митного союзу в Україні, як мінімум, пустив сльозу в блозі «Верховная Рада - театр абсурда или клуб самоубийц?»

У ньому він піддав нищівній критиці А. Яценюка і С. Тігіпка, які начебто в унісон заявили про необхідність законодавчо закріпити прагнення України до європейської інтеграції. Що, на переконання вельможного пана, є великою помилкою, оскільки буцімто «большинство граждан выступают за интеграцию в рамках Единого экономического пространства и Таможенного союза с Россией, Беларусью и Казахстаном».

Принагідно замічу, що вельмишановний пан Медведчук усі свої пости останнім часом пише виключно на великому й могутньому. Мабуть, аби вони легше читалися і в Кремлі. Як і користується даними соціологічних досліджень по Україні, котрі, напевне ж, готуються в зореносному відомстві десь на Луб'янці. Позаяк, вони зовсім не відповідають тим даним, які відомі в Україні.

…Дві доби Україна живе в новій системі координат, перевівши компаси з Москви на Брюссель, а національні ЗМІ про це практично мовчать. Що це, як непрофесіоналізм наших журналістів?