Чому зірвався званий бал у новому супер розкішному кабінеті першого віце-прем'єр-міністра?
Нинішньої вечірньої, морозяної пори на столичних вулицях зовсім
мало народу.
На підході до залізничного вокзалу доганяю двох чоловіків із
валізами в руках, котрі, либонь, поволеньки прошкують до свого поїзда.
Підходять до яскраво освітленого бігборду, який мовбито вогняна шафа висвічує
боками обабіч тротуару.
Старший і каже:
- Це що до Януковича онук Кім Ір Сена приїжджає? – При цьому ледь
помітно киваючи в бік рекламного витвору.
- Та ні, вуйку, це не кореєць. То є наш…
- Наш? Такий лицатий? І неголений?
- Еге ж. На прізвище Арбузов…
- І хто він такий буде?
- Підпасичем у Азарова призначений. А до цього керував
Центробанком, рахував наші з вами гроші, - пояснює молодший.
- Ого! Але ж і апетит також має нівроку. Такий, видно, не пропаде,
свою пайку у кого хоч одіб'є…
Як у воду дивиться старий.
Тим часом сьогодні цілісінький день у Верховній Раді колотнеча.
Опозиція хоче викликати на килим учорашнього главу Національного банку. Два
роки державу лихоманить із новою монетарною політикою, яку пан Арбузов вводить
на свій особливий донецький лад. То паспорта кожен громадянин подавати має, якщо
забажає валюту поміняти, чи прикупити, а то взагалі за передову, новаторську
політику НБУ відверта дурня продукується. Мовляв, при обміні кожної умовної
одиниці в рахунок держави треба відраховувати аж 15 відсотків коштів.
Що й казати, протиправна, бандитська акція. Відвертий грабунок
серед білого дня. Вчинений до того ж, від імені держави.
Однак опозицію цікавлять не тільки ці відверто вуркаганські
новації з натуральним вивертанням кишень у людей, а, насамперед, і те, куди за
два роки правління С. Арбузовим поділися з запасів Національного банку України
14 мільярдів (!) доларів США.
Це не просте питання. Ось за нього і вчепилася фронда, як рак за
берег…
Виявилося, що донецький вундеркінд хитрий лише тоді, коли він
сидить на банківських бантинах. Нікуди на люди з такою монетарною політикою,
яку проводив НБУ під керівництвом Арбузова, звісно ж, не покажешся. Тим паче у
Верховну Раду.
Опозиція вимагає "героя" на трибуну зі звітом, як того,
до речі, вимагає Конституція України. Можливо, навіть до відповідальності, якщо
волюнтаризм перейшов межі законів. А він сховався у Кабміні,
намагається там пересидіти всі грози. Чи, можливо, не знає, не вміє що сказати?
Партія регіонів у повному цейтноті. Либонь, її вожді мають
конкретне завдання відчепити від С. Арбузова Нацбанк. Як реманент від
бульдозера.
Бо там накоєно, схоже, стільки, що сам дідько не розбереться. А
тут як на зло гріховний НБУ не відстає. Тримається штанів мовбито той реп'ях.
Позаяк не вистачає голосів в Партії регіонів для того, щоб вивільнити касира
сім'ї глави держави з грошовитих пут Центробанку.
Так і зірвалася, намічена на 10 січня смачна оказія.
Справа в тому, що прийшовши 24 грудня 2012 року до Кабміну на пост
першого віце-прем'єр-міністра, С. Арбузов замовив собі нові апартаменти. Такі,
яких не мав іще жоден із українських чиновників - із п'яти величезних
кімнат в урядовому будинку - читайте тут. Центральною в системі цих
приміщень вважається їдальня. Із видом на Верховну Раду, на Дніпрові кручі.
Весельчаки для хохми нісенітницю придумали, що замість обоїв там наклеєні
500-гривневі куп'юри
Щоб збирати за столом того приміщення своїх донецьких, смачно
обідати, колективно вечеряти. Апетити в донецьких хлопців, будьте певні,
аж надто гарні.
І старт цим застіллям мав відбутися якраз 10 січня. Бо до цього
саме дня мали найкращі майстри з обладунку апартаментів закінчити всі роботи.
Тут мала відбутися передача НБУ від С. Арбузова до ще одного донецького – І.
Соркіна.
Не вийшло. Опозиція все зненацька поламала.
Чи надовго?
***
Так і хочеться цим зажерливим і грошовитим сказати по-гоголівськи,
фразою, приміченою на сорочинсьому ярмарку:
- Найміть мене обідати!
А то, не приведи Боже, полопають…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.