Чи грають у сніжки євреї?

Декого історія зі сніжками на вулиці Шовковичній пече, як місячний промінь...

Колись у подвір’ї нашої сільської школи стався прикрий випадок: клас на клас грався в сніжки і одному хлопчині замало не вибили око. Позаяк хтось кинув у суперника не кулькою з пухкого, розсипчастого снігу, а зализаною, синюватою льодинкою, та ще й із  притаєним камінчиком у середині. Довго возили його по лікарях батьки, рятуючи зір…

Звісно, що в атаку на ненависних «регіналок», які аж надто беззастережно повелися побіля розгніваного людського натовпу під Верховною Радою, погнали людей розпач і ненависть народу до представників єнакієво-харківської касти, котра, як мені, здається, вже доходить межі терпимості. Наступний крок за сніжками - це справді вже можуть бути вила.  Без розбору, хто потрапить під гарячу руку – жінка, дитя, пащекуватий чиновник. Ненависть до сірятини, яка виступає проти інтересів народу, може натворити всякої біди…

Така, на жаль, об’єктивна реальність часу. І створили її зовсім не кияни. А саранча донецьких, яка чорними круками буквально обсіла всі гілки влади, і продовжує накаляти ситуацію новими й новими призначеннями над дніпровськими кручами. Тільки цими днями керівник держави коронував трьох нових глав районних державних адміністрацій столиці, серед яких двоє, зрозуміло. пройшли донбаський вишкіл, а третій – кум Д. Табачника. Цього достатньо, щоб бути «своїм у дошку» на Банковій…

Донецькі вже заповнили всі верхні судівсько-прокурорські, міліцейські, міністерсько-відомчі бантини. Витиснули з уряду всіх до єдиного українців, перетворивши коридори влади на мухосранське «каканьє» і чалдонівське високопарне «отнюдь», ленінградське «дык».

 На початок четвертого року «професіонали» вийшли на рівень заміни керівників райдержадміністрацій. Попереду, кажуть, очікується активна заміна чиновників структур соціально-економічного напрямку на десант вихідців  із Красного Луча. Вони всі теж там мають мрію…

Думаю, що саме в цьому насправді й полягає головна суть реформ від Януковича. Новоявлена модернізація по-донецьки. З неї добра, як із курки молока, а з верби петрушки.

Подібне, скажіть, хіба не каміння в очі киянам? Як і виклик із блокуванням проведення виборів голови Києва, якісь безглузді апеляції до Конституційного суду, котрий, думаю, за чіткою вказівкою з верховного гнізда може не те, що відкласти якісь там вибори в столиці, а навіть за одну годину оголосити нинішнього правителя і генералісимусом, і імператором. Була б тільки згода від самого. самого…

На те ж він і розсаджував їх за пюпітри, щоб отримувати лише потрібну музику на замовлення…

І якщо у Румунії, відомо, за всі гріхи режиму особисто поплатися ненависний Ніколає Чаушеску і його дружина Єлєна (вона ледве-ледве читала по складах, але вважалася президентом Національної академії наук Румунії!), то в Україні льодові криги ненависті можуть полетіти насамперед у грабіжників-чиновників, яких донецька директорія привезла з собою в обозі з Сіверського Дінця, Кальміуса та Шайтанки.  Бо глава держави окружив себе особисто такою дрімучою охороною, із застосуванням сил ППО, яку, мабуть. не подолати й усьому збройному арсеналу НАТО.

А ось різноманітні чиновники, державні діячі та діячки змушені іноді виходити на вулиці, йти навіть попри людей. А потрібно, напевне, щоб мали персональні крила. Були недосяжними. Бо це вже стає небезпечно для життя «небожителів». Якби радикали, і не лише із партії О. Ляшка, не влаштували щодо них самосуду.  Хоча якраз самі донецькі і їх сателіти створили в суспільстві атмосферу нетерпимості. ненависті, антоганізму.

Я й так дивуюся, як великомученицю Ірину Горіну ще  не оголосили єврейкою. Бо є в Україні агресивна екстремістка  група людей, котра понад усе, за будь-яку ціну прагне ненависть народу до бездарного правління донецьких перетворити в міжнаціональний, міжетнічний конфлікт.

Аж бридко читати, як віртуальна подруга відомого парламентського борця проти якихось «українських неонацистів» із усіх сил дується на публічний пук, заявляючи, що ті, хто ратоборствується за українську мову в парламенті, за очищення влади від агресивних українофобів насправді буцімто є не менше, як антисеміти. Що вони тільки й те думають, аби вчинити якісь там єврейські погроми. Кидає словами, як теля хвостом.

Ось почитайте, що ця пані, їй-право, здається, з гарячки плете цього разу тут. Мовляв, у той час, коли в народного депутата України Ірину Горіну кидали мерзляками з бруківки, десь щось і хтось із народних депутатів говорив погане про євреїв.

Аж страшно подумати: а якби тієї пори у представника єврейської національності поцілив хто сніжкою (не льодом, звичайно, не землею) – ґвалт би, мабуть. зчинився на весь світ. І про таке, як не важко здогадатися, ця пані, судячи з її бойових публікацій, просто таки марить. Мала б тоді бідна «Свобода» на горіхи від євреїв…

Хоча насправді сніжка може людину забити не сильніше, ніж ведмедя жолудь. Чи не так?

Ще трохи раніше ця пані частину столиці назвала «нацистським Подолом», бо бачите, якийсь дурень, або й неповнолітній, якому років, можливо, чотири-п’ять, десь там намалював свастику. Побачила подібне, візьми ганчірку та вимий, прибери гидоту,  а не звинувачуй в потуранні фашизму весь український народ, котрому гітлеризм, до речі, не менше поперек горла, а ніж божим людям – євреям…

Дивні ці політичні сніжки на фоні того, що робить влада зі своїми реформованими судами з Юрієм Луценком. Фактично виписує індульгенцію для В. Лозинського, який уже формально вважається не вбивцею, хоч має кров на руках, а звичайним собі хуліганом, котрий готується до виходу на волю з колонії. Словом. делікатний в’язень, як панський хорт…

Ой, боюся, що одного дня тут, на Печерських пагорбах, усе так круто затріщить, що буде мало дороги у бік східних кордонів, особливо для тих, хто на чолі його, або з окупантським обозом заїхав на береги Борисфена в пошуку влади й грошей. Орда, до речі,  інших цілей і не має…

Так що знайте: усякому терпінню є кінець і міра. Підкрадуться й вони, як завжди, непомітно.  А тоді вже як буде…