"Любі друзі" нового розливу

Наш дорогий Віктор Андрійович готується до нового медоносу, а справа його з кумівством, невмирущими "любими друзями" живе і процвітає, залучаючи до пропогандицієї справи найширший медіаресур..

Ось уже другу добу на сайтах центральних київських громадсько-політичних Інтернет видань, як про найважливішу новину держави подаються фоторепортажі з відеовставками на кшталт - "Стець покликав на хрестини Луценка, Порошенка і купу преси". Проповідуючи її чи не з найвиднішого місця, хвалений правдолюб і любитель підгледіти за чужими гіпертрофіями "Українська правда", ще й широко подає продовження звіту про оказію в своєму таблоїді. Там, звісно ж, статечна "купа" красується, собою милується, а як же ж - господарі теле- прес та Інтернет простору гуляють…

Не кажучи вже про "Лівий берег", фоторепортаж із якого передрукувало чимало засобів масової комунікації.

Ті, хто ще вчора називали себе "сторожовими псами демократії", і щосили гавкали на кожне збочення влади й окремих представників опозиції, вирішили трішечки спуститися з прив’язних ланцюгів, одягнути намордники, побути в ролі "хазяїв життя".  Хіба не має на це права "містечкова" "купа"?

Інформаційно-професійний сайт "ТелеКритика", куди по науку, за новинами життя про медіоресурси регулярно заходять журналісти, звіряючи своє районно-регіональне прозябання з діяльністю метрів української медіокомунікації, з острахом поглядають на широко представлені світлини першої полоси про нове кумівство, яке відверто і з викликом зароджується у всіх на очах. А в своїх додатках цей Інтернет ресурс викладає ледь не відеофільм про дивне публічне гуляння.

Звісно, що хрестини таїнство, без яких не обійтися в українських родинах, але чи треба робити з цього історичну подію на всю Україну? Зі стягуванням під церкву "купу"теле- радіотехніки, ще одну – служителів пера і мікрофона. Та ще й тоді, коли в Україні за межею бідності, як стверджують гості Ю. Стеця, коли вони знаходяться на робочих місцях, – аж 80 відсотків населення. Це означає – вісім із десяти осіб у нас голодні шматка хліба…

Як стверджує, народний депутат України від УДАРУ Павло Розенко, унікальність української дійсності полягає в тому, що в нас і робота не захищає людей від убогості і скрути. Приблизно 24 відсотки родин, де обидва члени сім’ї працюють, теж перебувають за межею злидоти.

Я не пурітанець, і не буду агітувати тут за аскетизм. Але міра та здоровий глузд в усьому мають  бути. Тому, чи доречно за такої бідності людей так зумисне бравурно, з якимсь незрозуміло підкресленим викликом нехай і елітним містечковим медійникам хизуватися перед об’єктивами своїми не те багатствами, не те новими корпоративними утвореннями на основі формування модерних кумівських угрупувань? Хіба ж не зрозуміло, яке відношення в нинішніх українців до цих пережитків епохи підлабузників "любих друзів"? Тому, коли завтра, видавлюючи з себе перед камерами і на сторінки газет, сайтах Інтернет видань крокодилячі сльози, ви говоритимете про важку долю українців - хто вам, колеги, повірить у вашу щирість?

Сьогодні, до речі,  з полтавської глибинки зателефонував мені знайомий журналіст, запитав:

-    А хто такий цей Стець?

-          - Ну, вождь 5-го каналу…

-    - Я так і подумав. Він із Петром Порошенком цей, колись потужний і правдивий телересурс, успішно перетворили на пристанище русофілів типу дорофеєвих, і фабрику по створенню ідеальних "Портретів" представників владної верхівки, які зухвало знищують нашу державність, мову, культуру, по відбору кращих чиновницьких "Кабінетів", у яких розкішно хазяюють українофоби і хабарники. Невже ж бо вони і справді є рушіями нинішнього суспільства, як це хибно стверджує 5-ий телеканал? Ніколи їм не забуду передачу про кабінет комуністичного пристосуванця Адама Мартинюка, котрий пихато заявляв не так давно, що він "не третя, але й не четверта особа в державі". Служать уже навіть і таким…