Взасос і в гриву…

Як і чому Янукович відмовив спеціальному посланнику В. Путіна російському олігарху В. Євтушенкову, і чому звільнили 14 офіцерів СБУ...

Двадцять два роки Україні явно нещастило на увагу сильних нинішнього світу , її фактично не помічали. Особливо після того, як 5 грудня 1994 року в Будапешті був підписаний Меморандум "Про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї". З нашої території бездарно, без будь-якої вигоди для країни і народу було вивезено всі ядерні запаси. Україна втратила статус ядерної держави, а з ним до нас пропав будь-який світовий інтерес . Немов би до ялової корови...

Коли на початку двохтисячних років у Києві несподівано пропав журналіст Георгій Гонгадзе, і преса запідозрила в причетності до трагедії вище керівництво країни, від тодішнього президента Л. Кучми відвернувся весь публічний світ. Дійшло навіть до того , що в листопаді 2002 року, коли в Празі проходило засідання Ради євроатлантичного партнерства НАТО, лідерів держав несподівано розсадили за столом згідно з французьким алфавітом . Мета такої рокіровки була одна - завадити тому, аби відповідно до англійського варіанту розміщення лідерів держав Л. Кучма (Ukraine) не опинився поруч за столом з американцем Джорджем Бушем (United States) і англійцем Тоні Блером (United Kingdom). Адже на французький манер виходило : США - Etats - Unis , Англія - Royaume - Uni . Як бачимо, зовсім інший ранжир ...

Гучна справа із засудженням Юлії Тимошенко, активне застосування в Україні після президентських виборів 2010 року вибіркового правосуддя щодо лідерів опозиції, поставили Віктора Януковича в положення пізнього Л. Кучми: він теж практично став невиїзним. Ніхто з солідних глав держав ніде не зустрічався з українським президентом. Лідер Росії міг навіть дозволити собі на протокольну зустріч прибути із запізненням близько чотирьох годин - В. Янукович , схоже , був вдячний і за такого міжнародног ляпаса - адже до нього в Україну взагалі ніхто не їхав

У перерві саміту НАТО в Чикаго (травень 2012 р.), як продемонстрував це своїм телеглядачам "Голос Америки" (дивіться тут - http://www.youtube.com/watch?v=lhpBA4MY5hY), канцлер Німеччини Ангела Меркель відмовилася спілкуватися з президентом України, мовчки пройшовши повз його. Янукович лише здивовано проводив її довгим поглядом із застиглою на обличчі напівпосмішкою. Йому переконливо продемонстрували, що він нерукопожатний.

Рятуючи катастрофічне становище з міжнародним авторитетом глави держави, клерки з київської вулиці Банкової, де розміщується адміністрація президента, пішли на хитрість, організувавши в середині нинішнього літа зустріч В. Януковича з якимсь вождем американського індіанського племені Лакота ( Сіу ) Джозефом Брінгс Пленті і духовним лідером племені Гаваї Кауілані Кахалекаі. Як все це виглядало в кольорі, дивіться тут: http://www.unian.net/news/579949-yanukovich-vstretilsya-s-indeyskimi-vojdyami-foto.html

І ось у ці дні на міжнародному рівні відбулася дивна метаморфоза в ставленні глав цілого ряду держав щодо керівника України. На початку нинішнього тижня В.Янукович прибув до Вашингтона на 68-у сесію Генеральної асамблеї ООН. Ще до його виступу в залі пленарних засідань із ним зустрілися президент Ради Європи Херман ван Ромпей і президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, а потім і сам президент США Барак Обама.

"Твердо вірю , що підписання в листопаді цього року угода про асоціацію між Україною та Євросоюзом, виключно із створенням всеохоплюючої та поглибленої зони вільної торгівлі, стане важливим інструментом підвищення добробуту громадян України" , - впевнено заявив український президент із високого амвона Організації об'єднаних націй.

Оглядачі відзначають, що під час останнього візиту до США Віктор Янукович вперше на міжнародному рівні прокоментував відчутне загострення відносин поміж Україною та Росією. Він пояснив, що викликане воно намірами Києва приєднатися до зони вільної торгівлі з ЄС, і відвертими спробами Кремля зірвати ці плани, однозначно схилити українську владу до входження в Митний союз, створений РФ, Білоруссю і Казахстаном насамперед як політична структура, з метою реанімації варіанту нової російської імперії.

"Головна проблема у відносинах України і РФ полягає в тому, що Росія використовує енергетичну сферу для тиску на Україну ... Ми чуємо постійні погрози (виділення мої - авт.) і навіть деякі приниження з боку ЗМІ. Це не допоможе нашим відносинам і зовсім не показує Росію в хорошому світлі ", - заявив глава української держави в інтерв'ю інформаційному агентству Bloomberg.

Напевне ж, із метою підтримати В. Януковича, котрий зважився відкрито виступити проти постійного диктату Кремля щодо свого найближчого сусіда, там же у Вашингтоні, з ним зустрілися глави держав так званої неформальної "Групи друзів України". Серед таких були - президенти Польщі - Броніслав Коморовський, Естонії - Тоомас Хендрік Ільвес, Словаччини - Іван Гашпарович, Латвії - Андріс Берзіньш, Болгарії - Росен Плевнелієв, Хорватії - Іво Йосипович, Словенії - Борут Пахор.

І не озброєним оком видно, що вище керівництво Євросоюзу, США, при енергійній підтримці найближчих європейських сусідів нашої країни намагається зрощених у потворному радянському екстазі українців нарешті відірвати від своїх напівсіамскіх родичів, які неправомірно привласнили собі якесь дивне право старшинства в цій химерній "дружбі", котра впродовж століть обертається неймовірними втратами матеріальних і людських ресурсів для України. Від цього сторіччями страждає український народ, але чомусь ніяк не змінить свого потворного принципу жити в образі риби прилипали, покірно плаваючи під акулою. Хіба ж не зрозуміло, що справжня незалежність не повинна піддаватися найменшому диктату ззовні, насамперед із колишнього імперського центру, а наші нові й нові керівники повсякчас чомусь погоджуються з цим, терплять приниження, образи з Москви. Подібний коменсалізм (принцип, коли і акули, і їх супутники риби-прилипали, риби-лоцмани обідають з одного столу) неодмінно закінчиться поїданням хижаком костистих рибок під черевом. Чи потрібно Україні випробовувати знову долю,  роблячи чергові кроки з входження до нової російської імперії?

Саме цим , як мені мислиться, продиктована крута зміна главами безлічі держав позиції в персональному відношенні до В. Януковича, різка поляризація настроїв, що називається, з гніву на милість. Від повного ігнорування, навіть зневаги українського лідера до нинішніх активних поцілунків взасос і в гриву ...

Як пише зарубіжна преса, московське керівництво в останні дні перед відльотом В. Януковича до Вашингтона на сесію Генеральної асамблеї ООН, очевидно передбачаючи можливу активність своїх політичних опонентів із ЄС і США щодо України, надіслало до глави нашої держави на відверту розмову спеціального посланника В. Путіна - олігарха Володимира Євтушенкова. Саме в його володіннях після свого фіаско на президентських виборах 2004 року зализував вивихи та забої поранений недовірою виборців В. Янукович. Там і зблизилися дві небідних людини...

Але розмови не вийшло. Янукович, схоже, не пробачив кремлівським вождям постійних принижень, напівнатяків, недомовок і відвертого ігнорування, в міжнародних відносинах демонстрування агресивної політики диктату і обридлого вже старшинства. Доказом того , що український президент налаштований вельми рішуче, є не тільки його зближення з політичними противниками Москви, але і певні дії всередині країни. "Голос Америки", приміром, повідомляє про те, що з центрального апарату Служби безпеки України звільнено чотирнадцять (!) діючих офіцерів вищої керівної ланки, яких запідозрили у близьких контактах із російськими спецслужбами. А ще рік-півтора тому, як відомо, СБУ очолювала людина, котра зовсім недавно була громадянином РФ, а особистою охороною глави держави керував чоловік із російським паспортом у кишені ...

А тепер порахуйте, скільки разів помилився В. Путін, роблячи ставку на В. Януковича у двох попередніх президентських перегонах. При цьому не забудьте позначити, що двічі з Кремля він надсилав у 2004 році вітальні телеграми Віктору Федоровичу з обранням на найвищий державний пост, у той час, коли його ставленик насправді уже знаходився у виборчому кюветі.

Що ж буде далі?