Навіщо Україні Євросоюз ?

І справді, навіщо?

За багатовікову історію "добросусідства" з багатьма європейцями українці добряче повоювали. Билися з німцями і шведами, з англійцями і французами, різалися з поляками, виганяли зі своїх земель румунів і мадярів. Мали колись конфлікти з австрійцями і литовцями. Словом, задирались мало не з половиною країн Європи, а тепер горнуться до їх, немов би до кращих братів.

Так, за минулі тисячоліття всяке було й траплялося. Однак, навряд чи минулі наші негаразди повинні хоч як то затьмарювати нинішні взаємини. Тим більше, що в сьогоднішньому домострої Європа справжній зразок, особливо ж, що стосується прав людини, досконалості судової системи, розвитку громадянських суспільств, де на першому місці неодмінно знаходяться демократія і свобода слова.

Знаєте, якби Україна, підписавши угоду про Асоціацію з Євросоюзом, придбала лише одну перевагу порівняно з 27 жовтня 2012 року (тоді, звісно ж, відбулися останні вибори до парламенту), стала по- європейськи справедливою ​​країною щодо волевиявлення громадян, на це не просто потрібно було б погоджуватися, але і боротися, воювати за подібне. Аби молода незалежна держава ніколи більше не перетворювалося владою, правлячою олігархією на майданчик для застосування брудних маніпуляцій, вульгарних підкупів виборців. Адже нічого немає образливішого, коли народ масово голосує за одного кандидата, а йому переможцем називають зовсім іншого. Або неприхованого бандита , або підлабузника, чи відвертого христопродавця. А ви хоч гопки стрибайте, чи кусайте лікті, нічого не зміните.

Хіба ж забулося? Тільки торік подібне відбувалося. Дійшло навіть до того, що на п'яти виборчих округах, де можновладцям і фальсифікації не допомогли, з явною перевагою перемагали представники опозиції, тоді керівна верхівка за допомогою силових структур і груп невідомих людей спортивної зовнішності знищила документацію і бюлетені, щоб територіальні виборчі комісії нібито не змогли визначити переможців. Немов би в цих регіонах під час виборів відбувалися бойові дії, або стався страшний землетрус. Депутатів від цих територій не обрано і понині.

Хіба потрібно пояснювати, що якщо замість ЄС Україна візьме курс на Митний союз, через деякий час про подібні маніпуляції не можна буде навіть на кухні згадувати, не те, що обговорювати в пресі. Адже курс на ТС, це точний, чіткий напрямок в антидемократичну трясовину. В обійми автократії, диктатури і деспотії. У імперському союзі ми ризикуємо не те щоб прагнути до здійснення основоположних принципів демократії на практиці, але навіть почути самого вербального поєднання слів - "верховенство права", "права людини". Хіба ж це секрет, що і в Росії , і в Білорусії , Казахстані - трьох китах Т , подібні поняття підмінюються грубим, непристойним правом влади. На все без винятку.

Так, я добре розуміння, що досконалість виборчого права в країні, де панують корупція, підкуп, не сама падає з неба, але погодьтесь, що одна справа вибори в закритому гаражному кооперативі за величезними залізобетонними стінами і вже зовсім інша на сцені, при світлі європейських прожекторів, масовому контролі міжнародних спостерігачів, за активної участі Європарламенту, ОБСЄ.

Однією з умов підписання угоди про Асоціацію є досконалість закону про правоохоронній системі. Зокрема, про українську прокуратуру.

Справа в тому , що ця правова структура в нашій молодій незалежній державі на сьогодні наділена такими повноваженнями, яких практично немає ніхто. Своєрідний спецорган, який володіє правом загального нагляду. За всім і за всіма. Сьогодні прокурори мають право брати участь у роботі міністерств, органів виконавчої влади, сесій місцевих рад та інших адміністративних органів. Напевно ж, і впливати на прийняття ними виконавських рішень.

Дехто, і, напевне, не без підстав вважа , що це не викорінює, а навпаки - поглиблює розвиток корупції. Так само оцінюють це і в комісії Ради Європи "За демократію через право" , більше відомою як Венеціанська комісія (ВК), яка цими днями провела експертний висновок проекту нового закону України про прокуратуру. Його Верховна Рада України повинна прийняти до підписання Асоціації з ЄС. Оцінивши документ у цілому по високому балу, ВК зробила п'ять вельми важливих зауважень. Одне з них стосується роботи ЗМІ .

З'ясувалося, що в розділі законопроекту про гарантії незалежності прокурорів прихована загроза для журналістів і активістів, які висвітлюють роботу прокуратури. Адміністрація президента України, яка виступила розробником даного документа, пропонує встановити, що "будь-який впливу на прокурора" і "неповага до прокурора " тягнуть за собою "відповідальність, встановлену законом".

"Така відповідальність може послужити способом придушення свободи ЗМІ та публічної критики" , - упевнені в ВК. Європейські експерти запропонували ряд змін, які можуть вирішити дану проблему. Більш докладно з цим можна ознайомитись тут.

Зрозуміло, якби Україна не прагнула сьогодні до зближення з ЄС, ніхто б і не намагався позбавити прокуратуру права тотального нагляду за всім і всіма у державі. Але в правових країнах, якими є держави ЄС, подібне - нонсенс. Думаю, що і за цієї правової поправки теж потрібно було прагнути курсу на європейський битий шлях, замість евроросійського тайгового тупика.

Я вже не кажу про те, що перед Україною після 29 листопада ц.р. , якщо підписання угоди про Асоціацію відбудеться, відкриваються широкі можливості в плані просування своїх товарів на європейський ринок.

Приміром, у Київському Інституті економічних досліджень та політичних консультацій підрахували, що підписання угоди про Асоціацію з ЄС передбачає зниження середніх ввізних мит у ЄС, наприклад, для української агропродукції з 23,8 до 0,3 %, харчопрому - з 23,2 до 0 ,7% , хімпрому - з 4,2 до 0%, металургії - з 2,1 до 0%, легкої промисловості - з 11,2 і 5,9 до 0%. Звідси і можна робити висновки, хто отримає переваги від асоціації з ЄС. Якщо, звичайно, зуміє ними скористатися.

Крім того, середня ставка мита на українські товари в ЄС зменшиться з 7,6 до 0,5% уже в перший рік дії угоди (ще до його ратифікації країнами - членами Євросоюзу).

Тому нерозумно думати про те, що Україна пішовши далі курсом ЄС всього лише змінить для себе правлячих комісарів. Із радянських, покритих мохом, подібних С. Глазьєву , В. Суркову, К. Затуліну на європейських демократів у вигляді чеха Штефана Фюле, британки Кетрін Ештен, португальця Жозе Мануел Баррозу.

Як мені здається, для нашої країни зміна руху в бік Росії та її антидемократичної тайгової кампанії на перспективний європейський вектор розвитку, це дорівнює другому хрещенню Руси-України. Так що з величезним нетерпінням і надією чекаємо кінця нинішньої осені.