Урсус, або Ати-бати, йшли знімати - 11

Переїзди, міста, натовпи бажаючих потрапити в кадр, зрив зйомок, сварки в знімальній групі і байки про зйомки, але після всього цього – чудо наявності гарячої води та інтернету.

12 день, Україна, Тернопільська область, Чортків

7.30 Очі відкривати зранку все важче і важче. Та згадуючи чудо Джуринського водоспаду, розумієш – щастя є, бо воно не може не є. Хто б міг подумати, що липучий, противний сон у мікроавтобусі може так швидко і легко минути: я лише пролупив очі – а переді мною виріс колос домініканського собору Святого Станіслава, перлини Чорткова. Ця безумовна і велична краса в стилі нео-готики заворожувала. Хто вибрав це для зйомок? Отар Шаматава, Заза Буадзе, Сергій Борденюк. Салют на їхню честь! Причому оду вдячності співаємо не тільки ми. Весь Чортків!

Розквартирування знімальної групи поблизу костелу викликало загальноміське заворушення. Поки оператор виставляв сцену, в усі боки від наліпленого знаку «Тетару» (за сценарієм герої «Урсусу» проїжджають румунське містечко), на всіх тротуарах, попід будинками і магазинами, зібралось кілька сотень людей. Зйомки тривали півдня, тому деякі горожами, побачивши, що відбувається дещо незвичне і масштабне, поверталися додому, перевдягалися у святкове, і знову йшли поближче до камери, акторів та фільмового фургону, з намальованою картою з одного боку, і написами «Кіносьомочная», «Чола зірка цирку» та «спеціальний гість берлінського зоопарку» - з іншого.

Але це ще не все. Десь близько 10-ї ранку до кіношників вийшов сам пан мер Чорткова, набігли місцеві фотографи і журналісти. Шаматаві подарували стару фотографію старого міста, вставлену у рамку. Борденюку – книжечку про Чортків. Все це було наїво і зворушливо, і миттєво і плідно зфотографовано. Абсолютно щасливі мешканці Чорткова, в очікуванні на прем’єри фільму «Урсус», дякували, що знімальна група відвідала їх уславлене в історії місто, щоб тепер показати його сьогодення.

Та найсмішніше, як на мене, було в іншому: як Жозефіна де Ла Баум сиділа і пила каву у місцевій «Вареничній», бо це - єдине місце, що працювали в Чорткові о 8-й ранку.

Актори відпрацювали сцени у фургончику, оператор зняв 8 кадрів з різними планами (це не мало), і вже пообіді група кинулась на освоєння іншої локації – лісу навпроти села Кровинка в 50 кілометрах від Чорткова. Тут мали знімати той момент, коли Соню здуру викрадає колишній працівник румунського «Секурітатіс», і Ніка в костюмі ведмедя женеться за ним, доганяє і… знімає голову. Та коли група приїхали, і почали вивантажувати освітлювальні пристрої, пролунала загрозлива для кіношників фраза «стоп зйомки» - щось трапилося. Власне, все просто – запланована сцена вимагає більшого часу, ніж залишилося до заходу сонця. І це було катастрофічним: зрив бодай одного знімального дня, тягне за собою цілу купу проблем – в емоційному і практичному планах.  Крім того, що оператор ледве чи не зарив (без)відповідальних за організацію людей, причетних до зриву знімального дня, акторам потрібно було передомовлятися щодо змін у своєму графіку, кастинг-директорам перезамовляти квитки для акторів; директору картини і «локейшен-менеджеру» - шукати  поблизу місце для ночівлі усього кіношного табуну. Тобто всі ночували не там, де мали бути і де вже все було обумовлене. В результаті поїхали до Тернополя, жили в 3-зірковому готелі, який коштує більше, ніж заброньований готель у Моршені, якому у свою чергу потрібно буде виплатити неустойку за відсутність  поселення на заброньовані місця. Проте, незважаючи на організаційні провали, заплановану для зйомок сцену в подробицях обговорили і продумали. Більше того: фотограф Сергій Веселовський зазняв репетицію з акторами на камеру, і цей своєрідний відео-звіт став чудовим наочним прикладом. Це було як на плейбеці зі справжнім фільмом – актори просто дивилися на свої рухи, коментували їх правильність чи навпаки, часом реготали з себе, часом реготали з них.

«Знаєш, що найсмішніше? - питає мене режисер Отар Шаматава. – Що грузин, будучи перевдягнутим у костюм ведмедя, все одно носить із собою паспорт. Це коли Ніка знімає ведмежу голову, і розказує про себе Грегоре, - він дістає з костюму грузинський паспорт, аби Грегоре йому повірив».

Ліс біля Кровинки наповнений якоюсь романтичністю. Це безмежжя жовтувато-червоних відтінків, це листя трави під ногами, і дерева, що ростуть ніби у великому, викопаному велетнями рові, схиляються з правого і лівого боку назустріч одне одному, утворюючи під собою ніби тунель. Тут на велосипедах ганяють місцеві хлопці, заглядають в рота до кіношників, - у одного на дупі дірка, а в іншому замурзане лице. Здаля вони дивляться на німецький костюм ведмедя, та їх швидко відганяють. Приїжджають дві машини ДАІ, аби допомогти перекрити рух. Але рух перекривати вже не треба – зйомки не буде.

За хвилину до від’їзду групи підходить місцевий чоловік, і питається, як і багато до нього, що тут таке діється. Кажуть йому про зйомки фільму, а він натомість розповідає байку, яку вже пустили про сьогоднішні лісні справи кіношників. Мовляв, що якась машина збила ведмедя, і що приїхала міліція розбиратися хто це зробив… «Урсус» вже створює байки, це круто. Хоча, ще до цього, виникло кілька нових фразеологізмів, які вставляються у розмовах всіма членами групи. Наприклад, «где галава?», фраза, вживана дресирувальником Тіми Павлом Вякіним, щоб ведмідь поклав голову на землю. Або «а-я-яй» - коли Вякін це говорить, Тіма закривається руками, як людина, якій соромно.

Вечір закінчується просто блискуче – група вперше потрапляє в цивілізаційні умови. Ще посеред дня будь-хто з групи за гарячу воду відав би півжиття, а дехто й іншу половину віддав би вже за інтернет. А тут – є все. Ну й що, що душ з іржавою водою і розетки знаходяться в смішним місцях: Робінзонам Крозо підійде будь-який варіант. Щасливі, кіношники засинали перед наступним днем, на який, через зрив частини зйомок, запланували півтори зміни, тобто не 12 робочих годин, а 18-ть. А що ви думали? Це вам не в пасочки гратися.

Ярослав Підгора-Гвяздовський