Урсус, або Ати-бати, йшли знімати – 14

На знімальному майданчику фільму «Урсус» змішалися всі - коні, люди, а перед усіма ними встав на задні лапи ведмідь і загарчав.

14 день, Україна, Івано-Франківська область, Скелі Довбуша

7:30 Від готелю «У Довбуша» до Скель Довбуша близько 8 кілометрів, і якщо йти пішки останній відтинок, - 4 км вгору. Бігом, аби встигнути на момент «старту камери», - не вийде, тож краще під’їхати. По дорозі підбираємо туристів – повезло їм, бо їх ніхто не підбирав. Приїхали о 8-й, і дивовижно, - з техніків, що спритно розставляли світло кран і камеру, ніхто на самі Скелі не дивився, хоча це картина варта принаймні 5-хвилинного  мовчазного споглядання за величчю природи та невпинністю історії. Цьому пісковиковому нагромадженню каміння, яке в різних своїх частинах нагадує з’єднанні рукою Пікассо обличчя, - понад 70 мільйонів років. Колись все навколо скель було морем, тому й каміння лагідно обтесане, очевидно водою, до круглих форм. Печери в нижній частині – частково природного походження – ще в Х сторіччі тут жили люди, надаючи їм людського розуміння помешкання. Потім, в XVI-XVII століттях, за переказами, тут жили опришки, - повсталі проти польської шляхти та феодалів селяни. Їх ватажком став Довбуш, Олекса Довбуш. Тепер, майже через 300 років після його вбивства, в Скелях знімають фільм, в якому знімають інший фільм… Як цікавий додаток: компанія Fresh Production, одночасно зі зйомками «Урсуса», розробляє проект саме про Довбуша, але те, що «Урсус» знімається в Скелях – випадковість, ніяким чином, свідомо, не з’єднана з новим проектом. Хоча відомо ж, що за випадковостями ховається Бог, або, як каже Заза Буадзе, випадковості не випадкові.

14 знімальний день присвячений продовженню зйомок «фільму в фільмі»: Джордж Каррафас в ролі режисера Жанно керує зйомками проходу ведмедя в тунелі між скелями. Павло Вякін переодягся в костюм мисливця (він не мусить потрапляти обличчям в кадр, бо він – ще один своєрідний дублер Богдана Бенюка, якого не надто безпечно залишати поруч з Тімою). Сергій Борденюк з камерою на плечі, задкуючи в пожовклому листі ледь не по коліно, камерою заглядає до пащі Тіми, який встав на задні лапи і виглядає реально загрозливо. «Надихав на об’єктив», - каже Борденюк, чи то зі сміхом, чи то із жалем, що кадр, можливо, не вийшов. Однак хто знає – часом те, що видається браком, несподівано стає цікавинкою.

Зокрема, одним з найкращих креативних моментів – це одягнуті на статистах куртки з логотипом Fresh Production – з одного боку, це спрощує ситуацію з правами використання символіки в кадрі (це ж своє, тож і не треба нікому сторонньому платити), а з іншого – слугує додатковою рекламою компанії-виробникові. Власне, про це розказує продюсер Олег Щербина, котрий прибув на зйомки вночі, маючи на меті… інспекцію? Та це не зовсім інспекція, це скоріше комплекс із психологічною підтримкою, нагадуванням про існування голови компанії та вирішенням окремих виробничих та емоційних питань на місці.

Продюсер також вирішує ще оду цікаву штуку: кілька днів тому дзвонив німецький продюсер фільму Стеліос Зіаніс, і він запропонував використати не тільки акторські таланти зірки «Урсуса» Жозефіни де Ла Баум, а й, вокальні дані, адже вона, крім того, що грає в кіно, співає у групі Singtank. Разом зі своїм братом, вона кілька років тому випустила успішний альбом In Wonder, який потрапив в чарти і ніби узаконив її вокальні амбіції. Знаючи це, Зіаніс подумав, що брат Жозефіни може написати пісню, а сестра її виконає у фільмі – і це чудова ідея – Челентано завжди співав свої пісні у своїх фільмах, а так, не свої пісні, співали і Ніколь Кідман, і Меріл Стріп, і Хью Джекмен.

Наступна сцена – Каррафас, Жозефіна та купа статистів, як члени знімальної групи фільму в фільмі, стоять і дивляться як лже-Фома веде ведмедя Чолу-Ніку. В кадрі – чоловік 15-ть. Через нестачу статистів – має бути заповненність кадру – кличуть усіх, навіть з кейтерінгу. Але кейтерінг не може перестати працювати – вхопити печиво, канапку чи чай з кавою підходять весь час. «Кейтерінг став жертвою мародерів», - сказав водій, дивлячись як столи з їжею і питтям обступили з усіх сторін. В той самий час до кейтерінгу підійшла якась туристка – це ж Скелі Довбуша, і тут в суботній день є море відвідувачів. Присутня при цьому дівчина з адміністрації, звісно, сказала, що це не для туристів. На що ображена, почала сваритися, кажучи: «Я поняла, что ви с Києва, вот еслі би ви билі с Одеса, а я с Одеси, ви б мне уже налили и ми би здесь начали гулять!». Дивні бувають люди...

Але звісно без бажаючих подивитися, що ж тут відбувається, не обійшлося. Люди на конях, на машинах, з палатками і альпіністськім спорядженням; з пляшками, бутербродами, собаками і дітьми; люди з різних міст України та різних країн - всі хотіли подивитися на справжнього ведмедика і людину в костюмі ведмедя, на камери і на акторів. «Це шо знімають?». «Це Коламбія Пікчерз – чи шо?» «А це шо, ведмідь? А може з’їсти?». Зберегти тишу було не можливо, тож і деталі часом мінялися в кадрі. Дівчинка зі статистів ледь тримала блайзер на голові, і після третього «зіпсованого» дубля режисер Отар Шаматава вже розізлився – дівчинка мала пильно дивитися перед собою і трохи похитати головою, натомість боялася, що блайзер злетить. Отер підбіг до неї, зняв блайзер і попросив її розплутати волосся. Дубль вийшов кращим, та деталь виявилась важливою – в попередній сцені у дівчинки волосся було заплетене… Це може все і не важливо, навіть смішно, і буквалістично, та це – кіно: глядач не повірить, якщо будуть невідповідності.

Увечері приїхав інший продюсер, Юлія Чернявська. Хазяїн готелю зарізав баранця. Почали проводжати Каррафаса. Гарний актор, доброзичливий і фактурний, він мав останній знімальний день в «Урсусі» – в Греції його чекав наступний проект, в якому він вже буде справжнім режисером. У свій час він працював разом з Марлоном Брандо, який з Каррафасом хотів знімати фільм, на кшталт «В пошуках Річарда» Аль Пачіно. Не встигли - Брандо помер. Та Каррафас тепер це буде робити сам. Кіно впливає на життя, чи життя на кіно? В будь-якому випадку, це споріднені речі.

Ярослав Підгора-Гвяздовський