Фільм «Урсус» додав до свого послужного списку кілька «ізмів» - вандалізм, комізм, героїзм плюс кримінал.
15 день, Україна,
Івано-Франківська область, Скелі Довбуша
8:00 Під’їжджаючи
до знімального майданчику, ми побачили, як в центральній печері, де минулого
дня поставили грати для фільму, працюють зварювальники. Посміялися, мовляв,
зламалася, от і лагодять. Як тут на майданчик приїхала міліція, і з’ясувалося,
що наш сміх був даремним – грати справді зламали: вночі компанія з 8-10 п’яних
людей потрощила всі декорації «Урсуса». Та поламані дерев’яні огорожі, які
імітували огорожу табору ведмедів в Туреччині, ніщо в порівняні з інформацію,
що зламали і сталеві грати ведмежої клітки, яку і сам ведмідь нездатен заламати.
Не зігнули – зламали! Як це зробили, власне, інше питання, головне ж – для чого?
На питання «хто це зробив?» вже має відповідати міліція, добре, що є свідок, і
що він залишився неушкодженим – сторож, бачачи шаленство п’янделиг, просто
накрився палаткою, чим себе врятував.
За годину-другу
грати зварили знову і встановили назад в печеру. Проте вони потрібні будуть
лише на наступний день. А на 15 день знімали Богдана Бенюка в костюмі мисливця.
Що в цьому цікавого? Акторство, яке проявляється у фантазуванні, грі та
імпровізації. Ось Фома, граючи у фільмі «Грізлі» (який знімається героями
«Урсуса»), піднімає рушницю, і каже: «Ніка, зараз я тобі буду мстити!» Нічим на
перший погляд не прикметний епізод Бенюк вмить міняє: «А якщо я ось так зроблю
оком?» - питає він, вправно заплющуючи око, ніби він сліпий на нього. Цей
мімічний прийом робить кадр комічним і оригінальним. Борденюк із Шаматавою
сміються, і «не прикметний епізод» стає цікавим.
До речі, важливою
складовою образу Фоми-Бенюка є грим. Раніше, коли гримерам потрібно було
вивчити властивості шкіри і з нуля створити фізіономічний образ, на це
витрачалась година часу, тепер – півгодини. Одною з важливих деталей гриму Фоми
є його шрам на правій скроні, який має передати минуле героя, каскадера, що
багато часу займався конями (як і Фома справжній, з кого Заза Буадзе і Отар
Шаматава і списали «урсівського» Фому). Та уявіть собі: щоб шрам залишався в
кожній наступній сцені таким самим, як і в попередній, гримери його щоразу
скрупульозно відтворюють, орієнтуючись на певні мітки, використовуючи морщинки,
око і загалом фотографію обличчя і шраму, як карту. І це ще не все: гриму без
відповідності до костюму не існує. Тон обличчя, колір костюму, точність у
відтворенні часу… плюс знання використання світла та об’єктиву, на який
знімається фільм. Капець! Але якщо подумати, все виглядає логічним: «Урсус» є
історичним фільмом, про минулий 1992 рік, і, звісно, і одяг в той час був
інший, і за обличчям слідкували інакше, і якщо ставиться об’єктив для крупного
плану, значить гример підбирає для гриму певної консистенції та кольору
фарбу.
15-й знімальний
день припадає на неділю, і в Скелях Довбуша людей значно більше, ніж в суботу. Повірте,
це суттєво ускладнює процес зйомки – щоб виставити сцену і в кадр не потрапив
ніхто зайвий, йде купа часу, причому час на це витрачається аж до пізнього
вечора – один хлопець на мотоциклі з дівчиною на задньому сидінні, очевидно,
для форсу, заїхав прямо на знімальний майданчик. Його лагідно попросили
«звалити»: за кордоном обмеженням руху займається спеціальна служба, або навіть
міліція, в Україні ж це все робиться самотужки. Так само як з локаціями:
виключно художник-постановник Сергій Бжежистовський (легенда українського
кіномистецтва із 40 річним стажем роботи) зі своїми помічниками створюють всі
декорації (включаючи фантастично оригінальний фургончик Фоми) і навіть натуру -
розгрібаючи листя і вставляючи дерева чи гілки.
О шостій вечора в
Скелях вже темніє. Локація прямо в лісі. В фургончику сидить Соня-Жозефіна, а
Фома-Бенюк хоче вигнати її звідти. Знімають перший дубль. «Ану пішла геть
звідси!» - кричить Бенюк, причому так природно, ніби справді хоче вигнати
якогось злодія зі своєї машини. І ця природність викликає істеричний сміх у
Жозефіни – вона просто регоче в камеру, псує дубль, та це справді було дуже
комічно. Після обопільного знайомства і показу Бенюком пантоміми, Жозефіна явно
дуже тішиться в компанії з ним. Навіть коли він верещить на неї.
Вечір
закінчується вже реальним, а не кіношним моментом, щоправда дуже подібним до
анекдоту, з початком в стилі кримінальної драми, і закінченням в дусі
абсурдиської комедії. Німецький супервайзер приходить з усіма кіношниками в
ресторан готелю, де, ні про що не думаючи, викладає свій гаманець на стіл. За
хвилину він зауважує, що гаманець зник, разом із місцевим жителем, що сидів
поблизу. Маючи в ньому купу кредитних карток і 300 євро, Крістіан
розхвилювався, і директор картини змушена була викликати міліцію – вдруге
поспіль за день. Дивовижно, але за якийсь час гаманець німцю повернули… з
іншими купюрами: раніше в нього було три папірці по 100 євро, а після
повернення стало 6 папірців по 50 євро. Щоб розрядити ситуацію, Отар
пожартував, що це така послуга місцевого банку – самі приходять, беруть і самі
ж міняють і приносять назад. Може таку систему запропонувати якимсь «піреусам»
чи «авалям»?
Ярослав
Підгора-Гвяздовський
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.