Скільки вам – 10 000? Тримайте 200 гривень, і хай земля вам буде пухом…

Остання державна таємниця Ірпеня. Під такою назвою нещодавно з’явилася стаття на одному з регіональних сайтів Приірпіння.

Причиною стали «закриті» міським головою Ірпеня Володимиром Скаржинським списки тих, хто отримав державну соціальну допомогу в місті Ірпені протягом останнього року. Як виявилося, питання дуже актуальне серед місцевого населення, адже тих, хто терміново потребує такої допомоги – багато. А от хто її отримує – велика таємниця. Аби повідомлення не загубилося у вирі щоденного інформаційного потоку, цитуємо ще раз основні моменти раніше описаної  проблеми, а також ситуацію коментує депутат Ірпінської міської ради Богдан Мельничук, який і був ініціатором оприлюднення доволі цікавої теми:

25 листопада 2011 року від міського голови отриманий лист-відповідь, в якому зазначено, що запитувана інформація є конфіденційною, з обмеженим доступом.

29 листопада 2011 року депутат звернувся до комісії з питань регламенту, депутатської етики, дотримання законності та правопорядку Ірпінської міської ради з проханням розглянути і дати рекомендаційну оцінку своєму депутатському зверненню, та на відписку п. Скаржинського.

23 грудня 2011 року Мельничуку було надано висновок. Комісія ВИРІШИЛА — рекомендувати Ірпінській міській раді дозволити Мельничук Б.О., як депутату Ірпінської міської ради, отримати список громадян, які з 15.11.2010р. по 15.11.2011 р. дістали державну соціальну допомогу.

 27 грудня 2011 року депутат повторно звернувся до міського голови п. Скаржинського, щодо надання цього списку. На разі, жодної відповіді ще не надходило, хоча згідно частини першої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.

Остання надія в депутата залишилася на прокуратуру, куди він і звернувся. Адже їй саме за те й платять чималі державні гроші, щоб забезпечувала нам, гарантовані Конституцією та Законами права та свободи. Що з того вийде – побачимо…»

Богдан Мельничук:

- До мене, як до депутата Ірпінської міської ради досить часто звертаються люди скласти акт про надання державної соціальної допомоги. Це, в основному, люди – пенсіонери, інваліди або у яких діти – інваліди. За увесь період моєї депутатської діяльності, я написав не один подібний акт.

Наприклад по дев’ятому округу, який я представляю у раді, проживає сім’я. У них дитина хвора на ДЦП.  2,5 роки хлопчику, який не ходить, не говорить, на лікування якого потрібні серйозні кошти. Вони знайшли міжнародний дипломований центр. Це клініка в Трускавці, де їм потрібно в рік проходити по 4 курси лікування. Один курс коштує близько 15 тисяч гривень. Тоді як сім’я отримує всього 600 грн. пенсії. Звичайно люди сподівалися на допомогу Ірпінської міської ради.

Родина звернулась до мене, як до депутата і я захотів допомогти цій сім’ї. Звернувся із заявою на ім’я пана Скаржинського. Це було влітку 2011року зібрали копії документів про хворобу, про місце лікування дитини. Тримаючи питання на контролі, я попросив одного із заступників міського голови, щоб мене запросили на комісію, коли будуть приймати рішення щодо надання допомоги.

На превеликий жаль, мене не запросили, навіть дату засідання змінили. Коли я поцікавився у міськраді, яку все таки допомогу надали цій сім’ї, заїжджав у відділ соціального забезпечення… Інформація виявилася дуже затаємниченою. Однак згодом таки дізнався, що цій сім’ї п. Скаржинський вирішив взагалі не виділяти ні копійки державної соціальної допомоги. Звичайно ми не залишили людей напризволяще. Члени моєї партії допомогли – хто з пенсії, хто із зарплатні…

Повідаю ще один приклад. Родина інваліда першої групи, ліквідатора Чорнобильця звернулася до міського голови за допомогою. Їм потрібно було 10 тисяч на операцію. Смішно сказати – тут Володимир Данилович був більш щедрий, з «барського плеча» виділив аж  200 гривень. Однак запізно, людина навіть подякувати не встигла нечуваній щедрості, відійшла на той світ. Звичайно мене це обурювало. Я почав цікавитись кому все таки надають соціальну допомогу і в яких сумах.

Так і почалась історія зі зверненням.

Отже на перше звернення я отримав відповідь, що інформація є конфедеційна, з обмеженим доступом. Тобто, що депутат не має права доступу до інформації про  бюджетні кошти. Я звернувся до регламентної комісії Ірпінської міскради, до інших колег по депутатській роботі. Мене підтримала партія УДАР, Ярослав Місяць. Разом ми написали нове звернення, а регламентна комісія рекомендувала надати на це звернення відповідь…

По факту – за два місяці ніякої реакції. Через це, я був змушений звернутись в Ірпінську прокуратуру. 27 січня цього року заява зареєстрована на ім’я прокурора м. Ірпіня Андрія Івановича Шило. Наразі сподіваюся, що цю таємну інформацію ми таки отримаємо та розсекретимо.

Петро Легкодух