Свобода ЗМІ в Україні

Я вітаю коментарі, особливо від справжніх журналістів, з вашими оцінками свободи ЗМІ в Україні.

У липні 2010 р. я написав блог «Як зупинити цензуру в Україні».  Виходячи з розмов із журналістами, я звернув увагу як на проблемні зони, так і на деякі підстави для оптимізму.  Я також зазначив, що свобода ЗМІ має критичне значення для стосунків України з ЄС, адже Копенгагенські критерії, що визначають умови для членства в ЄС, передбачають «стабільність установ, що гарантують демократію, верховенство права, прав людини, повагу та захист меншин».

Я загадав про цю розмову, коли міжнародна правозахисна організація «Репортери без кордонів» оприлюднила свій індекс свободи преси в 2011 р. на цьому тижні.  У цьому рейтинзі Україна покращила свою позицію, перейшовши з 131-го місця у 2010 р. на 116-е у 2011 р. з-поміж 179 країн.  Україна опинилась попереду Таджикистану (122), Росії (142), Казахстану (154), Узбекистану (157), Азербайджану (162), Білорусі (168) та Туркменістану (177).  Але у звіті також висловлюється занепокоєння щодо негативних тенденцій в Україні, зокрема, згадується, що напади на журналістів залишаються безкарними.  Україна відстає від Киргизстану (108), Грузії (104), Вірменії (77) та Молдови (53).  До речі, чудовий результат Молдови перегукується з її нещодавнім успіхом на рейтингу американської НУО Freedom House, згідно з яким вона обігнала Україну як «найбільш вільну» країну серед вищезгаданих.

В Україні особливо гострою проблемою є явище так званої «джинси», коли політичні сили та інші гравці таємно платять за замовний репортаж у ЗМІ.  У своїй статті «Україна: Свободи під загрозою?» для журналу «Инвестгазета» (№49, 14 грудня 2009) я порадив медіа магнатам, чиї канали ТБ або друковані видання не практикують «джинсу», показувати плашку «Джинса? Ні, дякую!».  На жаль, нещодавня стаття в газеті the Kyiv Post на цю тему не додає оптимізму.

Приємно бачити, що Україна піднімається у міжнародному рейтингу.  Але оцінки «Репортерів без кордонів», як і проблема «джинси» вказують, що Україна могла б більшою мірою посилити свою позицію.  Спілкуючись із журналістами в Києві та в областях, у мене склалось враження, що ЗМІ, особливо за межами Києва, все ще відчувають ризик фізичної розправи, якщо вони, наприклад, занадто завзято досліджують випадки чиновницької корупції.  Окрім того, є чудова теза, що для країни, яка прагне членства в ЄС, опинитись на 116-му місці серед 179 країн  – це не достатньо добре.  Я вітаю коментарі, особливо від справжніх журналістів, з вашими оцінками свободи ЗМІ в Україні.