Закликаю ОБСЄ взяти під контроль ситуацію з утиском прав українських громадян в Росії

Сьогодні я звернувся з листом до Верховного Комісара ОБСЄ у справах національних меншин Кнута Воллебека у зв’язку із порушенням прав української громади в Росії із проханням втрутитися у ситуацію та взяти її під особистий контроль.

Ваша Високоповажносте,

Високо цінуючи Ваш авторитет у світі, політична партія «Наша Україна» звертається до Вас з огляду на ряд подій, які викликають велику стурбованість української громадськості.

За останній час ми стали свідками ряду резонансних подій в житті української громади в Російській Федерації, які свідчать про значне і системне погіршення прав української національної меншини в цій країні.

Російська Федерація є найбільшим сусідом України та на її території за даними Загальноросійського перепису населення від 2002 року проживає майже 3 млн. громадян українського походження. Українці в Росії об’єднані в понад 90 офіційно зареєстрованих громад, які діють в 16 регіонах Федерації.

Наша партія та громадські організації – наші партнери щиро віддані принципу гарантування вільного розвитку національних меншин, що є важливою складовою міждержавної політики добросусідства між Україною та Росією.

Повага до культурних та громадянських прав національних меншин є офіційним зобов’язанням Росії, закріпленим рядом міжнародних та двосторонніх українсько-російських міждержавних угод.

Проте, з жалем змушені констатувати, що влада Росії на практиці не дотримується взятих на себе зобов’язань щодо задоволення прав української національної меншини на вільний розвиток.

Складною є ситуація  із захистом культурних прав російських українців.

Вкрай обмеженими є можливості для навчання дітей українською мовою. В різних регіонах Російської Федерації функціонують близько десятка недільних шкіл українською мовою та стільки ж шкіл, де українська мова вивчається як окремий предмет. Звернення до влади щодо створення україномовних шкіл та класів в місцях компактного проживання української меншини залишаються не задоволеними.

Українські громади не отримують необхідної державної підтримки для своєї діяльності, відсутні україномовні газети та передачі на радіо і телебачення.

На цьому фоні особливу стурбованість викликають події останнього часу, які засвідчують, що державна влада Росії взяла курс на різке обмеження громадської та культурної діяльності української меншини, а саме:

В листопаді минулого року Верховний Суд Росії скасував реєстрацію одного з найбільших громадських об’єднань української меншини  «Федеральна національно-культурна автономія українців Росії» (ФНКАУР). Підставою рішення Суду став висновок Міністерства юстиції Російської Федерації, що «…діяльність «Федеральної національно-культурної автономії українців Росії» спрямована на дискредитацію політичного курсу, який проводиться керівництвом Росії, з міжнаціональної єдності, і своєю діяльністю несе загрозу існуючому конституційному устрою…».

3 січня 2011 року міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров офіційно заявив, що ФНКАУР була ліквідована у зв’язку з тим, що «її керівництво вело «політичну діяльність, яка була прямо і неприховано спрямована на підрив двосторонніх російсько-українських відносин».

В грудні 2010 року розпочався новий етап переслідування української бібліотеки в Москві, єдиної офіційної бібліотеки української літератури в Росії. Російська прокуратура порушила кримінальну справу за фактом розповсюдження ксенофобських книг в бібліотеці. Впродовж останніх місяців відділом з боротьби з екстремізмом МВС РФ в бібліотеці було проведено три обшуки, підчас яких вилучено понад півсотні книжок, комп’ютерне устаткування та завдано фізичних травм директору бібліотеки Наталії Шаріній. Бібліотека закрита для відвідувачів на невизначений період.

З повідомлень медіа відомо, що Міністерство юстиції Російської Федерації також звернулося до Верховного Суду РФ з вимогою ліквідувати другу загальноросійську громадську організацію української меншини – «Об’єднання українців Росії», яке об’єднує 41 регіональне відділення, зокрема товариства "Батьківщина", "Блакитна Десна", "Пролісок", "Мрія", регіональний центр українців "Дніпро", "Центр національної культури українців Зауралля "Ясен", товариство "Україна-Сейм", українське земляцтво "Дніпро", земляцтво українців Поволжя, "Київська Русь", товариство української культури "Промінь", товариства "Світанок" і "Криниця".

Названі події стали продовженням схожих прецедентів попередніх років:

В квітні 2008 року в Москві була закрита діяльність Українського освітнього центру під приводом відсутності дозвільних документів на саме існування цього центру. Український освітній центр у Москві працював понад 10 років у відповідності з ліцензіями, виданими школі № 124, а співробітники були оформлені згідно з російським законодавством. Після закриття центру з його працівниками були проведені співбесіди службовцями Федеральної Служби Безпеки.

10 травня 2009 року російська влада оголосила персоною нон-грата Юрія Кононенка, першого заступника голови Об'єднання українців Росії, активіста українського культурно-освітнього руху в Росії та засновника Бібліотеки української літератури в Москві.

Крім цього в 2008-2010 роках зафіксовані факти тиску влади на українські культурні рухи у Санкт-Петербурзі, Сургуті, Воронежі, Уфі.

Така ситуація викликає велику тривогу в представників українських громад в Росії. Об'єднання українців Росії та Федеральна національно-культурна автономія українців Росії закликали владу Росії припинити тиск на організації. Вони заявляють: «Органи державної влади взяли курс на зачистку організованого українського руху в країні, підміну його новоствореними псевдоукраїнськими організаціями».

Тиск на українську громаду в Росії відбувається паралельно до погіршення ситуації із дотримання громадянських прав та демократичних свобод в цій країні, загострення ксенофобських настроїв в російському суспільстві.

Такі обставини створюють важкі виклики та загрози для збереження національної самобутності та захисту прав української меншини в Російській Федерації.

Численні звернення громадян з проханням захистити національні права українців Росії до вищого керівництва України та Російської Федерації досі не дали позитивних результатів.

З огляду на це, ми звертаємося до Вас із проханням взяти цю справу до свого розгляду та допомогти відстояти законні права української меншини в Російській Федерації.

Копію нашого звернення до Вас ми також маємо честь передати нашим партнерам у представництвах Європейського Союзу та Ради Європи.

           Прошу прийняти, Ваша Високоповажносте, запевнення у нашій найвищій повазі.